Свекри переконують чоловіка, що наша дочка йому не рідна

Я зараз у відпустці для догляду за дитиною. З кожним днем ​​мені все більше здається, що мій шлюб приречений. Дедалі важче протистояти зовнішнім факторам, які навалилися на мене.

Рішення стати батьками ми з чоловіком приймали свідомо. Ми багато разів обговорювали та планували це. Чоловік ніколи не казав мені, що йому якось особливо принципово важлива стать майбутньої дитини.

Така тема жодного разу не виринала. Як тільки я дізналась, що вагітна, ми почали обирати ім’я нашому майбутньому малюкові. Тоді ще стать не можливо було дізнатися, тому ми готували одразу два імені.

Коли термін збільшився, а мій живіт почав округлятись, ми вирішили порадувати наших батьків. Мої сприйняли новину добре. Нас привітали, поцікавились, як проходить вагітність.

А от свекри повелися, як на мене, дивно. Батько чоловіка одразу сказав мені, що онука слід назвати Георгієм. Вони зі свекрухою планували третього сина так назвати, але не вийшло. Отже тепер ми повинні.

На моє резонне питання, з чого свекри взагалі взяли, що це буде хлопчик, мене тут же зі сміхом запевнили, що в їхньому роді баби не народяться. Ось у свекра двоє синів, у його брата теж, у їхнього батька та у діда також.

Я сперечатися тоді зі свекром не стала. Він взагалі іноді буває таким твердолобим, що вступати в дискусію собі дорожче. Але я тоді й подумати не могла, що це все всерйоз.

Коли на першому УЗД лікар сказав нам із чоловіком, що у нас буде дочка, зі мною різко перестали спілкуватися всі родичі з боку чоловіка. Перші тижні я цього навіть не помітила. Але потім настав день народження молодшого брата чоловіка, а на такі заходи ми з чоловіком завжди їздили разом.

Чоловік із винним виглядом тоді заявив мені, що його запросили одного. Батьки не хочуть більше спілкуватися зі мною. Батько яро просуває свою ідею про те, ще не може в його сина бути дівчинка, тому він усіх налаштував проти мене.

Свекор, щиро вірячи в це сам, усім розповідав, що я, мабуть, чоловікові зраджую, раз у нас дівчинка. Я була просто в невимовному шоці. Ми ще навіть не встигли стати батьками, а мене вже звинуватили у тому, що я дитину на боці нагуляла.

Бачити рідню чоловіка бажання в мене не було жодного. Після пологів і поготів. Його батьки так і продовжували запрошувати у гості лише чоловіка. Без нас із донькою.

Свекри побачили нашу дочку вперше, коли їй виповнився рік. Я вирішила їх запросити сама. Чомусь мені тоді думалося, що вони побачать її і відтануть. Хотіла, щоб дочка спілкувалася з бабусею та дідусем.

Але натомість свекор лише утвердився у своїх домислах. Дочка просто моя копія. На чоловіка зовсім не схожа. Тому свекор прямо на святі заявив, що це не дочка його сина.

Батьки все більше накручують мого чоловіка. Ми стали частіше лаятись. Чоловік до дочки практично охолов. Щоразу після спілкування зі свекрами чоловік повертається сам не свій. Його може вивести із себе будь-яка фраза.

Чоловік спілкування з батьками не розірве, бо вони ж батьки, незважаючи на всю ту дурницю, яка в них у голові. А вони свої токсичні думки повільно вкладають у голову свого сина.

Я не хочу ось так все життя провести. Не хочу, щоб дочка росла в такому становищі. Мабуть, нормальної сім’ї у нас уже не вийде.