Свекруха заявила, що я повинна робити все сама, а не наймати хатню робітницю

Олена Антонівна стала моєю  хатньою робітницею 4 року тому. У мене було перше ЕКО. Але  на лікарняний я не хотіла йти, працювала, всюди бігала, їхала в інше місто у відрядження. Справлятись з домашньою роботою я не встигала.

Перед другою спробою чоловік наполіг на постільному режимі. Після перенесення ембріонів я весь час лежала, чоловік не давав вставати (тільки в туалет),  сам займався старшою дочкою. Було неймовірно складно і морально і фізично. Олена Антонівна стала для мене просто знахідкою. Я її так і дотепер називаю «моя помічниця». Приходила вона два рази в тиждень, прибирала, готувала їжу і прасувала одяг.

Друга вагітність було складна, більше половини терміну я пролежала в стаціонарах. Її допомога була незамінною в цей період. Зараз здавалося б можу справлятися і сама, але я до неї дуже звикла і її робота у нас дає мені можливість не сидіти в декретній відпустці, а далі працювати (хоч і вдома) та заробляти пристойна гроші для сім’ї.

З тимчасовим переїздом свекрів до нас, я про неї забула, просто вилетіло з голови, що вона сьогодні повинна була прийти.

Ранок був відмінним. Я приготувала для всіх сніданок. Вівсяну кашу, бутерброди з маслом і сиром і какао. Свекруха навіть похвалила, що було смачно і корисно. Всі пішли на роботу, старша в школу. Залишилися вдома з малям одні.

Тиша і спокій. Поки дочка спала, я попрацювала і приготувала суп на обід в мультиварці. Вдень дочка прийшла зі школи, свекри – з роботи. Я їм сказала, що нехай накладають собі обід самі, а я працюю. Якщо хочуть щось інше, можуть приготувати самі, продукти в холодильнику є. Посуд – в шафах.

Пішла гуляти з молодшою ​​і заодно провела старшу на танці.

Задзвонив телефон. Олена Антонівна. Мене як окропом ошпарило. Я про неї зовсім забула. А свекрам я не говорила про неї раніше, вони й так  мене марнотратом називають.

Відповіла. Вона плаче.

У Олени Антонівна є ключі. Як завжди, прийшла, відкрила, зайшла. Свекруха на неї:

–  Хто така? Навіщо? Звідки ключі?

Олена Антонівна пояснила.  Свекруха:

–  Мене ніхто не попереджав про хатню робітницю. Навіть якщо так,  робітниці нам більше не потрібні, ми приїхали та будемо тепер допомагати, самі впораємося.

І попросила її піти.

Перед Оленою Антонівною я сильно  вибачалася. Пообіцяла оплатити цей невдалий день як зазвичай. Домовилися, що прийде в наступний раз як зазвичай, що її ніхто не звільнив.

Прийшла додому. Вислухала лекцію про сімейний бюджет, про те як багато і важко працює чоловік, щоб платити наші кредити-іпотеки, а я знову тринькаю сімейні гроші на непотрібні речі. Що соромно наймати служниць, ми не олігархи, всі дружини виконують домашні обов’язки і я не виняток. І що вони не даремно приїхали, допомагатимуть, якщо мені так складно.

Хотіла спитати де вони були й де була  їхня допомога в складні для нас періоди? Але не стала. Це були наші проблеми, ми впоралися.

Спокійно вибачилася, що не попередила про її прихід. І так само спокійно пояснила, що вона нам необхідна, щоб я працювала, а заробляю я майже на рівні з чоловіком, а це набагато більше, ніж ми їй платимо. Що Олена Антонівна прийде в п’ятницю і більше її виганяти не потрібно.

Відчуваю себе не дуже добре. Сильно соромно, що забула. Дуже незручно вийшло, можна ж всього цього уникнути.

Але свекруха теж була не права. Могла б мені зателефонувати та запитати чи дійсно хатня робітниця прийшла, а не виганяти її, а тим більше звільняти.

Чи я помиляюся?