Свекруха заборонила онукові називати її бабусею. Сказала, що потрібно до неї звертатися по імені та по батькові

Моя свекруха Марія Петрівна завжди була суворою та прямолінійною жінкою. Ми з чоловіком та трирічним сином Сашком живемо разом з нею. Начебто побутових проблем у нас немає, але стосунки з Марією Петрівною у мене не найпростіші.

Вона часто втручається у наші стосунки та виховання дитини, дає непрохані поради. Іноді робить мені зауваження: то посуд я мию неправильно, то перу неякісно і так далі. Але я намагалася не зважати. Розумію, що жінка бажає нам добра. Та й взагалі, це її квартира, тож і правила тут її.

Поки одного разу не стався випадок, який змінив наше ставлення один до одного.

Увечері ми майже всією сім’єю, тобто я, свекруха та син гуляли парком. Марія Петрівна зустріла давню подругу, і ми присіли на лаву. У цей час Сашко розклав іграшки на стежці та спокійно катав машинки.

Починало темніти, і я попросила сина збирати іграшки. Цю справу він, як інші діти, не дуже любить.

– Бабуся, допоможи мені іграшки зібрати. Ну будь ласка! – попросив Сашко.

Марія Петрівна, почувши слово бабуся, несподівано підвелася і роздратовано заявила:

– Не називай мене так, я тобі не бабуся!

Причому це було сказано з такою неприхованою злістю, ніби не рідний онук до неї звернувся, а заклятий ворог. Навіть її подруга насупилась.

Сашко, звісно, ​​розгубився і заплакав. Я була в шоці від реакції свекрухи. Підійшла до сина, взяла його на руки та пішла додому. По дорозі я заспокоїла свою дитину, а коли прийшли, одразу поклала спати. Свекруха тоді вже повернулася додому і пила чай на кухні.

– Марія Петрівна, а ви чого так розлютилися? Сашенька ж ваш онук, він так засмутився, – акуратно розпочала діалог я.

– А не хочу я бути бабусею! Принаймні не на людях! Я ще не така стара, – різко відповіла свекруха.

Я не могла повірити своїм вухам. Адже дитина не вперше її бабусею назвала. Чому все змінилося через присутність подруги? Чому Марія Петрівна бачить у цьому щось принизливе собі.

Я намагалася пояснити їй, що для Сашка слово бабуся має інше значення, що це вираз любові та поваги. Але вона тільки вперто мотала головою і повторювала, що не хоче, щоб її так називали.

Ситуація загострилася. Я не могла залишатися байдужою, адже це стосувалося моєї дитини.

– До чого тут взагалі вік? Він же вас не старою назвав, а бабусею! Як йому тоді до вас звертатися? І чому тільки сьогодні вам це не сподобалось? – все випитувала я.

– Ти нічого не розумієш! Я все життя намагалася бути сильною і незалежною, а це слово робить мене старою і немічною. Та ще й при подрузі. У неї взагалі жодної зморшки, а я вже бабуся! Нехай на ім’я та по батькові краще мене називає, – з викликом відповіла свекруха.

Тут у мене очі на лоба полізли. Що це за сім’я, де всі один одного на ім’я та по батькові називатимуть?

На той час з роботи прийшов чоловік. Я йому про все розповіла і ми вирішили повторити розмову з Марією Петрівною завтра. Так би мовити, ранок вечора мудріший.я

Вранці, поки Сашко ще спав, усі зібралися на кухні. Чоловік не став церемонитися і одразу сказав:

– Мамо, якщо ти моєму синові не бабуся, а Марія Петрівна, то й мені ти не мати. Я теж називатиму тебе на ім’я та по батькові.

Свекруха такого повороту подій точно не очікувала і дуже здивувалася категоричності сина.

– Ти як зі мною розмовляєш? Та я ж ростила тебе, стільки сил вклала, а ти що? Аби в бабки мене записати! Може, ви тоді мені й місце на цвинтарі викупите? – уже кричала Марія Петрівна.

Чоловік нічого більше не відповів. Тільки кивнув і пішов у кімнату. Я пішла за ним і побачила, що він збирає речі.

– Ми тут жити не будемо, я сьогодні ж винайму квартиру, – абсолютно спокійно пояснив чоловік.

Звичайно, я дуже хотіла жити окремо, але питання завжди впиралося в гроші. Тому заперечувати не стала. Хоч чоловік зараз і говорив спокійно, але я знала, що насправді в ньому вирують емоції.

Того ж дня ми переїхали. Без меблів, без посуду. Але я не хвилююся, згодом обживемося на новому місці. Свекруха нам не дзвонить, показує, що скривджена. Ми теж не особливо прагнемо спілкування з нею.

Тільки Саша часто запитує, чому бабуся не поїхала з нами. Не знаю, як пояснити хлопчику, що не має бабусі. Є лише Марія Петрівна.