Свекруха вирішила провчити мене за денний сон і забрала дитину

Той жахливий день я не забуду ніколи в житті. Всього менш ніж за годину я ледь не посивіла, а моє серце готове було просто розірватись.

В ту суботу чоловік поїхав до моєї мами допомогти з ремонтом, а ми з однорічною донькою залишились вдома. Близько першої години дня я стала укладати Каріну спати. Ми у дитячого ліжечка одну стінку прибрали й до своєї посунули. Начебто, дочка і поруч спить, але у себе в ліжечку.

Поки колискову співала, сама спати захотіла. Не помітила, як ми обидві заснули. Ми часто разом спимо вдень, а коли дочка прокидається і починає через мене перелазити, я прокидаюся і ми йдемо їсти й гуляти.

Прокинулася я одна. Дочки поруч не було. Двері в кімнату закрита, зате вікно – навстіж. Аж все похололо всередині. Я стала кричати її ім’я, в надії, що зараз вона покажеться. На ватних ногах підійшла до вікна, заплющила очі, висунула голову, відкрила очі, і не змогла стримати зітхання полегшення – на землі під вікном нікого не було.

Я зачинила вікно і стала шукати доньку вдома, задаючись питанням – хто його відкрив? У процесі пошуків знайшла телефон, побачила кілька пропущених викликів і стала дзвонити чоловікові. Навіщо – сама так і не зрозуміла.

– Вона зникла! Наша дочка пропала!

– Що, дитину загубила? – єхидно поцікавився він.

Якби він був поруч в той момент, чесне слово, гримнула б на його голову чимось важким.

– Де вона?

– З мамою гуляє. Вона тобі дзвонила, потім я тобі дзвонив. Зрозумів, що ви спите, сказав їй, щоб зайшла і тихенько на кухні посиділа, поки ви не прокинетеся. Потім мама подзвонила і сказала, що Каріна прокинулася, а ти все спиш. Вони гуляти пішли, щоб тобі не заважати.

Я скинула виклик, швидко переодяглася і побігла на вулицю, паралельно набираючи свекруху.

– Ми тут, з гірки катаємося, – життєрадісно оголосила вона в трубку.

Я їх знайшла. Схопила дочку на руки й почала кричати.

– Яке право Ви мали забрати дитину з дому без мого відома?

– Ну що ти, я просто дала тобі поспати! – і посмішка така єхидна, що відразу стало зрозуміло – вікно вона відкрила спеціально. Я забрала у неї ключі від квартири, ми з дочкою пішли додому.

– Нема чого спати вдень! Тобі декрет на що дано? За дочкою дивитися, а не спати! Подякуй краще  за науку! Ти хоч уявляєш, що може зробити дитина в компанії сплячої матері? – долинуло мені вслід.

Дочка вередувала. А вередує вона в одному випадку – якщо не виспалася. Вдома я її погодувала, ми пішли читати книжку, і вона знову заснула.

Я відразу подумала, що свекруха її розбудила. Прийшла, побачила сплячу мене, дістала дитину з ліжечка, забрала на кухню, там розбудила, відкрила вікно в кімнаті й потягла на вулицю. Каріна навіть не переодягнена була, в чому спати лягла, в тому і на вулиці була. Дочка завжди спить один раз в день, але якщо її розбудити, то потім вона досипає. Як і в той день.

Крім того,  я завжди чую як вона прокидається і прокидаюся слідом. У кімнаті немає нічого, що може їй загрожувати: в розетках заглушки, шафи під замками, дроти в плінтусах, стільців і табуретів – немає.

Якби у нас були хороші відносини з матір’ю чоловіка, я б ще повірила в турботу про мій сон. Але в нашому випадку це було знущання, через яке я мало не посивіла. І взагалі, вона сама себе здала з цими криками мені в спину. Сволота. Іншого слова я не можу знайти.

Чоловік приїхав в нервовий – мати йому всі вуха прожужжала про відібрані ключі в якості подяки за добру справу. Я розповіла йому свою точку зору на ситуацію. Його теж збентежило відкрите вікно – навіщо? Ну забрала вона дочку, пішла з нею гуляти. А вікно-то навіщо відкривати було? У своїй квартирі вона ніколи не провітрює, а тут чужій вирішила? Чоловік повірив в мою версію, знає свою матінку, як облуплену. А я тепер невдячна: мені допомогти хотіли, поспати дали, а я накричала і ключі відібрала.

Цікаво, а сама-то свекруха якої реакції від мене чекала? Спасибі, що я мало не посивіла? Дякую за зіпсовані нерви? Провчити вона мене вирішила, за денний сон. Та яка їй різниця, сплю я вдень, ​​чи ні?