Свекруха приїхала до нас у гості та почала встановлювати свої порядки

Протягом майже двадцяти років я та чоловік жили окремо від його батьків. Свекруха сама була проти, кажучи, що не хоче нам заважати. Ну а я лише рада. Тільки недавно вона раптом передумала. І це через стільки років. Без попередження приїхала з кількома валізами. Відразу з порога заявила:

– А я до вас у гості! На кілька тижнів, мабуть. А потім до Ванічки поїду.

Іван – це її другий син. Мій чоловік старший, а ще є дві сестри. І, мабуть, свекруха вирішила пожити у своїх дітей. Ну та гаразд, робити нічого. Погодилися, не виганяти ж.

Але буквально через кілька днів вона почала встановлювати свої порядки. Спочатку свекруха чіплялася до дітей, стверджуючи, що їм вистачить і однієї кімнати на двох. Чи бачите, навіщо їм так багато, коли можна вміститися і в одній?

– Ми так жили і нічого! – аргументувала свекруха.

Зрозуміло, що дочка та син не погодилися з цією пропозицією. Насилу вони відстояли свої кімнати. А свекруха ще якийсь час на них ображалася, а на мене кидала незрозумілі погляди.

– Ти надто їх балуєш, – заявила вона мені, коли я якось мила посуд.

– Кожна людина має мати власний простір, – відповіла я.

– Ось виростуть і нехай роблять, що хочуть. А зараз навіщо їм це все..

Вона ще кілька разів намагалася переконати дітей. І щоразу ця розмова переходила у сварку. Потім вона взяла моду заходити до кімнат без попередження. І це до дорослих дітей!

Першим не витримав син, до якого вона заходила, як до себе додому. Спочатку він намагався їй все пояснити, просив більше так не робити. Але свекруха нічого не розуміла.

– А що він там приховує? – ніяк не могла зрозуміти вона.

– Він дорослий хлопець, йому майже вісімнадцять.

– І що? У сина не повинно бути секретів, тим паче від мене!

Я всіляко намагалася не сваритися з нею, бо не хотілося скандалів. А я знала, що тихо обговорити ми не зможемо.

Потім вона пристала до дочки, лаючись на неї через те, що слухала якусь “незрозумілу музику”. Я чудово знала, чим саме цікавилася моя дочка і мене все влаштовувало. Але не свекруху.

Після чого дочка кілька днів не розмовляла з бабусею. Як і син, якого вона за кілька днів дістала, говорячи про весілля. Просто свекруха через вікно побачила, як син повертався зі школи зі своєю однокласницею.

А те, що вони просто разом навчаються, вона не хотіла вірити. Тому що для неї найголовнішим було лише вдало вийти заміж та одружитися. Не більше.

Незабаром, розуміючи, що до дітей їй не дістатись, свекруха почала докопуватись до мене. Я неодноразово розповіла чоловікові про все це. Він усе розумів, але мати вигнати, звісно ж, не міг. Чоловік кілька разів намагався поговорити із нею. Тільки при ньому вона починала вести себе зовсім по-іншому.

Одного з таких вечорів я почула, як свекруха скаржилася на мене. Вона казала, що я нічого не вмію: ні готувати, ні прибирати, ні прати.

– Я взагалі не розумію, як ти її весь цей час терпиш.

Чоловік тоді відразу ж встав на мій бік, захищаючи та стверджуючи протилежне. А свекрусі це, звичайно, не сподобалося.

Розуміючи це, вона почала то ігнорувати мене, то навпаки пакостити. Тепер свекруха почала показушно залишати тарілки на столі, як і брудний одяг на ліжку. Ну та гаразд, мені не важко прибрати.

Побачивши, що я не збираюся конфліктувати, вона пішла далі. Свекруха почала ходити по будинку в брудному взутті і, здається, вона спеціально ходила найбруднішими місцями нашого двору. Можливо, свекруха далі так робила б, але тут втрутився чоловік, і вона перестала.

Але одного дня, коли я повернулася з роботи і побачила те, що вона зробила, я не стрималася. Усі у нашій родині знали, як я люблю квіти. Весь наш двір був саджений різними квітами, на які я витрачала чимало часу. Це було моєю гордістю та любов’ю. Чоловік мене у цьому підтримував, як і діти. Бо всім було приємно сидіти вечорами посеред такої краси.

А свекруха, мабуть, не знаючи, що вигадати, встигла вирвати з корінням кілька моїх квітое. Не пам’ятаю, щоб я на неї колись підвищувала голос, але того вечора я кричала як ніколи.

Зізнаюся чесно, але потім, зачинившись у своїй спальні, я проплакала півгодини. Мені було шкода свої квіти і мою працю, яку я вклала в них.

Чоловік, коли дізнався про це, прийшов у сказ і довго лаявся. Як і діти. Тож наступного дня свекруха поїхала від нас, але так і не вибачилася.