Свекруха проти продажу студії, а тому доведеться й далі тіснитись в ній

Дочка Ольги Миколаївни, Наталя, днями порадувала її новиною про свою вагітність.  Зараз Наталя з чоловіком і трирічною донькою живуть в крихітній квартирі-студії, яку свого часу свекруха купила синові «на старт».

Квартира перед самим весіллям була оформлена на Євгена, а ключі свекруха урочисто вручила молодим в день весілля. Це був воістину царський подарунок для двадцятип’ятирічних молодят – нехай крихітне, але своє окреме житло. Квартиру свекруха купувала сама, з нуля, збирала гроші по копійці, у всьому собі відмовляла і діти, звісно, були їй дуже вдячні за таку допомогу.

Однак через три роки після весілля у молодих народилася дочка і квартирка стала для них тісною.

– Сидять один в одного на головах, простору немає взагалі, все заставлено! – зітхає Ольга Миколаївна. – З однією дитиною їм зараз важко, а другу там просто ніде розмістити!

Про те, що потрібно розширюватися, молоді думають вже давно. Здавалося б, логічний вихід – продати студію, внести ці гроші як первинний платіж і купити двокімнатну квартиру. У молодих є навіть деякі накопичення, так що іпотека в такому випадку була б невеликою.

Проблема тільки в тому, що свекруха, Любов Михайлівна, категорично проти продажу студії. Зараз це майно сина, придбане до шлюбу. Продавати студію і купувати щось спільне з Наталею – занадто жирно для невістки, вважає свекруха. Наталя не працює, а у зв’язку з другою вагітністю довго ще не буде приносити гроші. При цьому, фактично не вклавши ні копійки, в разі чого буде мати право на половину нової квартири …

– Загалом, якесь божевілля! – сердиться Ольга Миколаївна. – «А раптом вони розлучаться …». З чого їм розлучатися-то? У них все нормально, за другою дитиною пішли. Якщо так міркувати, то і взагалі одружуватися не варто!

А найбільше Ольгу Миколаївну обурює той факт, що Євген йде на поводу і слухається матері. За документами він господар квартири, міг би й не питати свою матусю, чи можна йому щось зробити з цією нерухомістю. Мовчки продав би й купив те, що треба для своєї сім’ї.

Але мам проти й Женя тільки розводить руками. Він не хоче йти їй наперекір. Навіть не сперечається. Ні, означає ні.

– Я взагалі не вважаю себе вправі розпоряджатися цією квартирою! – пояснює Євген дружині. – Вона куплена не нами, ми в неї не вклали жодної копійки! Мама відмовляла собі в усьому, щоб її купити, а тому я не буду її продавати.

Як вважаєте, така позиція гідна поваги? Або Женя просто звичайний мамин синочок?