Свекруха критикувала мене за ведення господарства, але вона не врахувала дещо…

Зараз моє життя нагадує казку, але так було не завжди. Після одруження ми з Дімою взяли простору трикімнатну квартиру в іпотеку, на перший внесок в мене були свої накопичені гроші. Спочатку все було чудово, я навіть не звертала уваги, що моя зарплата в 8-10 разів більша, ніж в чоловіка.

Моя незапланована вагітність кардинально поміняла наше життя. Майже два роки знадобилося, щоб Діма з побутового інваліда перетворився на цілком пристойного домогосподаря.

– Віка! Знімай взуття на килимку! Я підлогу мив! – почувши цю фразу вперше, я отетеріла: поки побут вела я, Діму такі дрібниці не цікавили.

На кухні є сушарка для столових приборів. В якій вилки-ложки та лопатки-ножі повинні стояти в різних відділах. Якщо я мию посуд, боронь мене все боги на світі засунути ложечку не туди: Діма відразу тут як тут.

– Віка! Невже, так важко запам’ятати, де ложки? Бачиш, все розкладено! – починає голосити чоловік.

У такі моменти він стає схожий на свою матінку: та теж любитель причепитися, все їй не так. Перші роки шлюбу я згадую з жахом. Ольга Тарасівна жила через дорогу від нас і не давала нам спокою. Не знаю, яким дивом, але Діма забрав у неї ключі від нашої квартири, які ми їй залишили, коли їхали відпочивати, а вона годувала мого кота.

Проте це не заважало їй годинами сидіти у нас під дверима в очікуванні моменту, коли хто-небудь з нас прийде додому. Я не так мила підлогу: треба хрест-навхрест. Я не так готувала: треба без солі й на пару. Я навіть унітаз мила неправильно, з її точки зору: треба на півдня заливати білизною, позначити процес чистки залишеним йоржиком і заборонити всім робити свої справи до його закінчення.

Чоловіка, котрий одружився з Ольгою Тарасівною і забрав її в інше місто, я готова була носити на руках. Ми з Дімою допомогли з оплатою весілля – аби немолоді молодята були щасливі подалі від нас.

Повернення розлученої свекрухи стало жахом: вона поплакалась, що продала свою квартиру і вклалася в бізнес обранця. Той прогорів. Разом з грошима закінчилася і любов, що стало приводом для розлучення і повернення до сина. Причому, вона так і сказала: повернулася від чоловіка до Діми.

У нас є син, з яким Діма сидить в декреті. До державного садка через пів року, а з приватним – не склалося. І коли Ольга Тарасівна повернулася, я працювала одна, а вони втрьох були вдома цілими днями. Чоловік з дитиною, його мати – в пошуках роботи та гулянках з подружками.

У перший же день в нашій квартирі була влаштована ревізія: все лежить не на своїх місцях, вікна треба відмити, килим – викинути, разом з котом. Все це говорилося мені, як господині, зобов’язаній зберігати сімейне вогнище в прийнятному стані.

Діма, слухаючи претензії матері, яка тільки-тільки  приїхала, хмурився все більше і більше. Чоловік пишається порядком, чистою підлогою і смачною їжею. Як не пишатися, якщо все своїми ручками зроблено? Від великодушної пропозиції – Ольга Тарасівна сидить з внуком, а Діма на роботу – чоловік відмовився. Йому видніше, чи можна довірити дитину цій жінці.

Знаєте, якби в декреті сиділа я, то Ольга Тарасівна у нас загостював б назавжди. Діма б поблажливо ставився до того, як би жилося мені з його мамою під одним дахом. А сам він терпіти причіпки не став: вже через два тижні вона була працевлаштована і відправлена ​​з дому. А щоб не оплачувати їй знімну квартиру, Діма домовився зі своєю бабусею про те, що його мама буде жити з нею.

Я щаслива: моя свекруха живе у своєї свекрухи. Вчиться жити за чужими правилами. Вибір-то у неї невеликий: до нас жити її Діма не пустить, йому двох тижнів вистачило наодинці з мамою, а якщо  бабуся виселить Ольгу Тарасівну, то їй доведеться платити за оренду житла.

За все в житті треба платити. Позбулася квартири – живе зі свекрухою, в її-то віці? Нічого було у нас вдома все критикувати, поводилася б нормально, Діма б її гнати не став, адже місця в нас вдосталь.

Дзвінки зі скаргами – музика для моїх вух. Може, це і неправильно, але я нічого не можу з собою вдіяти. Карма, відплата, що посіяла – називайте це як хочете. З останнього: бабуся Діми відлупцювала її віником. Ольга Тарасівна притягла у квартиру матері покійного чоловіка нового коханця! Як вам? Бабусі 95 років. Господи, нехай вона ще стільки ж проживе.