Свекруха демонстративно за мною все переробляє, і я перестала хоч щось робити у її будинку

Спершу свекруха демонстративно за мною все переробляла, а тепер обурюється, що я взагалі відмовляюся хоч щось робити в її будинку. А я не бачу сенсу робити двічі одну й ту саму роботу.

У свекрухи якесь непереборне бажання з перших днів довести навіть не мені, а моєму чоловікові, що я нікчемна господиня. І що чоловік сильно помилився із вибором.

Не заспокоїлася вона після весілля. Це навіть набуло якихось гіпертрофованих рис. Вона з такою показною приреченістю перемивала за мною посуд, перетирала тарілки і перемивала підлоги, що я почувала себе у старовинному театрі, де актори завжди перегравали, щоб донести думку до глядача.

Я ж не напрошувалась на якусь роботу, не намагалася свекрухи щось продемонструвати, а просто виконувала вказівки мами чоловіка.

Слава Богу, що вона живе не в сусідньому домі, бо моє життя взагалі перетворилося б на пекло. Свекруха живе в області, тож бачу я її раз на тиждень, але мені вистачає.

Цирк, який свекруху щоразу влаштовує, дратує до корости, але півроку я грала за її правилами. Отримала прохання допомогти з посудом – вставала і йшла мити.

Тільки закінчила, як з’являється свекруха, мовчки зітхає, розглядає ідеально чисті тарілки, а потім зі скорботним виглядом складає назад у раковину все, що я встигла помити, і починає демонстративно перемивати.

Просить попрасувати штори – до ворожки не ходи: вона точно їх перегладжуватиме. Знайде неіснуючі складки і довго-довго возитиме праскою по тканині.

Я зараз не намагаюся виставити себе бездоганною господаркою, але в будинку вороже налаштованої свекрухи я прикладаю багато сил, щоб зробити все ідеально.

Я собі не ворог, щоб давати свекрусі шанс тицьнути мене носом у мою недоробку. Впевнена, що якби вона знайшла якісь існуючі косяки, то не покірно все переробляла б, а продемонструвала все по десять разів усім, особливо моєму чоловікові.

Я довго терпіла таку поведінку свекрухи, а потім вирішила, що якщо вона все одно не вважатиме мене за хорошу, то я і старатися більше не буду.

Тепер, коли ми приїжджаємо в гості, я й поводжуся як гостя. На прохання-вимоги свекрухи щось зробити, ляскаю очима і питаю: навіщо? Адже я криворука, після мене все одно доведеться переробляти.

Свекруха сердиться, бурчить, що я маю навчитися робити нормально, але я скрушно хитаю головою – куди мені, я не можу, не вмію, у мене не вийде.

Чоловік про завихрення своєї мами в курсі, тому не змушує мене йти в неї на поводі. Він пропонує мамі свою допомогу, але тут свекруха незмінно відмовляється: їй і на думку не спаде чимось навантажити коханого синочка.

Думаю, я скоро взагалі перестану їздити до свекрухи. Вже переконалася, що добрі стосунки нам не світять, так і не зайвий раз дратуватиму її своєю присутністю.

Мені не приносить ніякого задоволення бачити її кислу міну і будувати із себе дурну. Я знайду, чим зайнятися свого вихідного: у мене теж справ вистачає.

Але насамкінець вирішила поки що насолоджуватися безсилою люттю свекрухи, яка і прибити мене хоче, але і з ролі турботливої ​​свекрухи боїться вивалитися.

Вона ж вважає себе найрозумнішою: думає, що ніхто не розуміє, яку гру вона веде. Ми з чоловіком її не розчаровуємо. А навіщо? Чоловік про свою маму і так все знає, а я просто постараюся з нею менше бачитися.

Дуже шкода, що свекруха не хоче нормально спілкуватися, але моєї вини тут немає. Я намагалася їй сподобатися, терпіла її поведінку, але й у мене нерви не титанові. У нашому випадку найкращий варіант – це взагалі один одного не бачити та передавати привіти через чоловіка.