Свекор випадково мені зізнався – хоче піти із сім’ї. Стався скандал, але звинувачує він мене, а не себе

Зі сторони завжди складно зрозуміти, що насправді відбувається в сім’ї. Іноді здається, що чоловік із дружиною живуть душа в душу багато років, а на ділі – там темрява непроглядна! І це я не нас з чоловіком маю на увазі. У нас все гаразд, слава богу! Тільки нещодавно срібне весілля відсвяткували, донька із зятем приїжджали. Вже й онук підростає.

І ось якраз після святкування нашого з Сашком ювілею і вибухнув скандал, на який я ніяк не очікувала.

Ми відзначали своє свято у ресторані – все-таки серйозна дата. Я переживала, що хтось із запрошених чоловіків – наших друзів – перебере спиртного і почне бешкетувати. Але біда, як то кажуть, прийшла звідти, звідки не чекали.

Несподівано першим із ладу почав виходити свекор, батько Сашка. Вітаючи нас, він сказав дивний тост:

– Оленка та Сашко, ви звичайно, молодці – двадцять п’ять років разом. Але не забувайте – попереду ще довга дорога, багато чого може статися!

– Це що за побажання такі? – напівголосно запитала я чоловіка.

– Та не зважай, батько перебрав, – знизав плечима чоловік.

Але я бачила, що зі свекром щось відбувається, і гаряча картопля з м’ясом, яку підкладала йому на тарілку свекруха, явно справу не виправляє.

Вибравши момент, коли мама чоловіка пішла спілкуватися з гостями, я підсіла до Михайла Олександровича:

– Тату, що з вами відбувається? У нас свято, а ви мало не сльози ллєте…

– Ой, Олено! Ану, випий зі мною! – відповів свекор, піднімаючи чарку.

– Та годі вам уже! – відповіла я, м’яко забираючи у нього напій.

– Треба мені, біль у душі залити! – намагався чинити опір Михайло Олександрович.

– Який біль у вас? Ну, що ви, – намагалася я заспокоїти його, побачивши у нього в очах сльози.

– Ох, Олено … Та я покохав іншу. Сьогодні сидів ось на вашому весіллі і думав, що встигну ще й своє зіграти! – випалив свекор.

– Що?! Яке весілля? – здивувалася я.

Але батько чоловіка тільки приклав палець до губ і випив нарешті чарку, яку я від розгубленості поставила на стіл.

Я була настільки вражена цими одкровеннями, що вирішила – треба розповісти чоловікові. Відкликавши його в сторону, я йому коротко передала дивні слова свекра про весілля. А що? У житті часто таке буває – молода жінка охмурить старого, то він на неї все своє майно і перепише.

– Зрозуміло. Розберемося, – відповів чоловік, похмурий.

До кінця вечора я вже й забула про цю розмову. А ось Сашко, виявляється, не забув!

За кілька днів у мене на телефоні пролунав дзвінок від свекра. Я була на роботі, але вирішила відповісти – не так часто він мені дзвонить. Раптом щось трапилося?

– Тату, добрий день! Що таке? – сказала я в трубку, прийнявши дзвінок.

– Ти мені тут не таткай, змія! Як ти так мене могла підставити? – кричав у телефон свекор.

– Та що у вас трапилося? – вже серйозно захвилювалася я і навіть вийшла з офісу.

– І вона ще питає, що трапилося! Через тебе Надія мене на дачу вигнала! Ти навіщо Саші про мене розповіла? – вирував Михайло Олександрович.

– Цікава річ – ви ще й винною мене хочете зробити? А хто мені про весілля розповідав? Що ви розлучатися зібралися і одружитися вдруге? Це жарт, чи що, був? – розсердилася я.

– Та я сам би їй розповів свого часу! А зараз дружина взагалі з котушок злетіла! Як мені тепер усе це вирішувати? Я ж хотів тихо, без скандалу піти… – журився свекор.

– Ви думаєте, що якби дружина не від мене, а від вас цю новину дізналася, вона б краще її сприйняла? Та вона б вас взагалі прибила! – відповіла я йому.

– Ну, і все одно – це була не твоя справа! – гаркнув батько Сашка наостанок і кинув слухавку.

Що означає – не моя справа? Дуже моя! Я вважаю, що вчинила правильно! Це і моя родина. Якщо свекор у 70 з лишком років збожеволів і говорить про якесь весілля, це просто мій обов’язок – розповісти рідні. І дуже добре, що він випадково проговорився, і ми його застали зненацька – менше лиха наробить. Яке весілля, яке кохання? Теж мені, наречений знайшовся!