Сучасна історія Попелюшки. Коли я осиротіла, мене забрала тітка. У свої 8 років я мила весь будинок…

Коли мені було 8 років, мої батьки потрапили в автокатастрофу і загинули. Завдяки щасливому випадку я в той день залишилася вдома і не поїхала з ними. Ми жили не багато, але забезпечено, у батька був позашляховик, влітку ми їздили на нашу дачу, в місті була 3-кімнатна квартира, на все вистачало.

Коли не стало батьків, моїм офіційним опікуном стала тітка, тобто рідна сестра батька. Перші роки тітка Олена була дуже турботливою і чуйною, але незабаром змінилася. Коли мені було 9, я перетворилася в домашню прислугу.

Я мила підлогу, плиту, вікна, прала всі речі вручну, крім постільної білизни і зимового одягу. Я повинна була прибирати в кімнаті дочки тітки Олени, своєї кімнати у мене не було – спала на розкладачці в вітальні, хоча жили ми в квартирі батьків.

Телевізор дивитися мені було не можна, солодощі – тільки для Віки (дочка тітки), навіть вчити уроки мені доводилося за кухонним столом. Почало пропадати майно, спочатку зникла розбита батьківська машина, потім кудись поділася наша дача, навіть мамина шуба зникла.

Зараз я знаю, що тітка просто незаконно продавала все майно моїх батьків, але тоді я просто помічала, що предмети навколо мене просто тануть на очах. У підсумку, тітка провернула якусь аферу з документами, продала квартиру і відправила мене в дитячий будинок.

Жити там було значно краще, ніж з Оленою і Вікою, хоч і виникали проблеми з дітьми старшого віку. Мене перевели в звичайну середню школу, а потім в ПТУ на товарознавця. Після отримання освіти мені виділили невелику кімнатку в гуртожитку на околиці. По сусідству знаходився супермаркет, в який я і пішла на співбесіду.

Тут відбулася зустріч, яка змінила моє життя. Співвласником мережі супермаркетів був друг моїх батьків, він впізнав мене, поговорив і запропонував посаду касира. Він розповів, що планує відкрити ще один торговий центр і порадив спробувати на робочому місці дізнатися всю «внутрішню кухню» супермаркету, а потім він дасть мені місце зам-керуючого.

Через 5 років, коли будівництво нового магазину закінчилося, він перевів мене туди на посаду керуючого. Мої доходи значно зросли. Я змогла взяти іпотеку на двушку ближче до нової роботи і виплачувала по 2-3 платежу на місяць.

Коли я твердо встала на ноги, здобула вищу освіту і стала досвідченим директор супермаркету зі штатом в 340 осіб, моя рідня дала про себе знати.

Ранок вихідного дня, дзвінок у двері, дивлюся, а там Віка! Сестричка моя двоюрідна. Каже, що я як сестра повинна пустити її пожити, а заодно взяти на високооплачувану роботу.

Як вона дізналася, де я живу і чим займаюся, я не знаю. Мабуть, у тітки були якісь кримінальні зв’язки …

Я відмовила Віці, але незабаром з’явилася тітка Олена. Вона почала погрожувати мені судом, мовляв, вона багато грошей витратила на мене, будучи опікуном. Я, чесно кажучи, просто послала її подалі.

Незабаром зателефонувала Віка і запитала, чи немає для неї хоч якоїсь роботи. Я запропонувала їй попрацювати прибиральницею, але вона образилася і відмовила.

Уже років 10 вони дзвонять мені раз на місяць і намагаються взяти грошей у борг, просяться пожити або влаштувати їх на роботу.