Створив для друга анкету на сайті знайомств, але несподівано…

Я працюю в будівельній фірмі у відділі архітектури. Інколи доводиться їздити у відрядження. Робота мені дуже подобається і платять теж дуже добре.

Ще зі школи в мене є  найкращий друг Микола. Нам по 32  роки. Колись ми жили в одному будинку, а потім я купив квартиру в іншому районі, але ми й надалі часто бачились. Всю молодість Коля вів типовий холостяцький спосіб життя, але недавно вирішив пошукати собі другу половинку. Набридло йому приходити ввечері в порожню квартиру.

Не міг він у своєму оточенні знайти собі нормальну жінку, тому вирішив залізти на сайт знайомств. В інтернеті та комп’ютерах він чайник, працює хірургом. Покликав він мене допомогти та оформити все красиво і грамотно.

Зробив я йому анкету, спеціально сфотографував його біля машини. Розписав кожну дрібницю і заповнив кожен пункт. Але не суть. Сидимо ми з ним за ноутбуком, відбираємо і вибірково пишемо дівчатам, які йому сподобаються. Перегорнули сторінок десять, я відійшов в магазин за пивом. Приходжу через п’ятнадцять хвилин. Мене Коля кличе та регоче. каже:

– Поглянь, яка красуня! На твою дружину схожа.

Я придивився. У мене душа з тіла вилетіла. На фотографіях дійсно була моя дружина! «Шукаю хлопця для романтичних відносин 36-45 років» – зазначалось на сторінці. У секції «про себе» було написано: Вільна жінка перебуває в пошуках інтелігентного і заможного чоловіка для серйозних стосунків. Чоловіків з кредитами, розлученнями та скупих прошу не турбувати, шукайте собі когось іншого!

Тричі перевірив всі фотографії. На одній фотці вона за кермом нашої машини. На іншій сфотографувалася в повний зріст в дзеркалі нашої шафи. Нашу квартиру я впізнав  по меблях у відображенні. Решта фотографії були зроблені по нашому місту.

Коля запитально дивився на мене. Я про себе вилаявся і він все відразу зрозумів.

– Твоя?

– Ага… – розлючено  відповів я.

Тут він теж висловився не дуже пристойно. Я хотів збиратися поїхати прямо зараз, але Коля порадив мені не гарячкувати. Після того, як до мене остаточно повернулося самовладання, в голові визрів план. Я створив анкету на сайті та попросив свого гарненького юриста з роботи надіслати пару своїх свіжих фотографій, яких в інтернеті ще не було, щоб їх неможливо було знайти по картинці. Довелося розповісти йому правду і тільки тоді він погодився.

Все заповнили та написали моїй дружині. Коли вона відправила у відповідь: «Привіт, красунчик» я закипів від люті, але стримався. Далі пішла типова переписка і кожне повідомлення у відповідь від моєї дружини було як сіль на мою рану. Того вечора я пішов додому і дозволив Колі листуватися з дружиною.

– Що робила? – запитав я у неї по приходу.

– Нічого, серіал дивилася. – спокійно відповіла мені вона.

Стримуватися було все складніше. Щовечора я йшов до Колі та переглядав переписку з моєю дружиною. Їй говорив, що на роботі завал, а вона навіть не здивувалася.

Три дні йшла переписка з моєю дружиною. Вона багато розповідала про себе і цікавилася нашим вигаданим кавалером. Довелося змушувати Володю робити багато фотографій по дорозі додому, щоб підтримувати легенду.

На четвертий день ми домовилися про зустріч. Вона запропонувала кафе в іншому кінці міста (!), Подалі від нашого будинку. Був вихідний, я удавав, що відпочиваю. Вона сказала мені що поїхала з подружками гуляти. Тільки вона пішла, я почекав десять хвилин і на таксі виїхав слідом за нею. По дорозі заїхали за Миколою. Він ув’язався зі мною, щоб я не накоїв нічого зайвого.

Капкан зачинився. Я увійшов в кафе і побачив дружину за столиком. Вона помітила мене теж. Зніяковіла і зблідла. Коля зайшов за мною слідом. «Роби все спокійно» – сказав він мені. Бачити її я вже не хотів. Я просто підійшов до неї та з ходу сказав:

– Їдь додому і збирай речі. Твій друг не прийде. Ми розлучаємося.

Спочатку вона удала, що не розуміє про що я. Потім я показав їй переписку. Спочатку вона почала виправдовуватися, а потім сама намагалася зробити мене винним. Того вечора вона зі сльозами на очах просила у мене вибачення. Я витягнув її речі в під’їзд і закрив двері, щоб більше її НЕ бачити. Пів години вона плакала під дверима і просила вибачення. Моє серце боліло, але відкривати я не став. Якби я побачив її обличчя, то безумовно точно я б її пробачив.

Розповів все батькам. Ті занепокоїлися, що вона може відсудити половину квартири та машину. Однак Володя мені пояснив, що вони не є спільно нажитим майном. Квартиру я купив задовго до нашого знайомства. Машина мені взагалі дісталася від батька. Максимум меблі та техніку забере – нехай.

Найгірше, що вона вже забрала 4 роки мого життя, а їх вже ніяк не повернути.