Страшно уявити, що з нього виросте

Після першого класу ми перевели сина в іншу школу, оскільки нарешті купили власну квартиру і тут школа знаходилась через 3 будинки. Школа ця дуже хороша, синові подобається, проблем з адаптацією практично не виникло. Вчитель задоволена сином, все чудово.

У перший же навчальний день з’ясувалося, що в нашому класі є проблемний учень і його не менш проблемна мама. І чим далі, тим більше я дивувалася. Прийшла я зустріти зі школи сина, чекаю в компанії таких же батьків. Раптом ця жінка на рівному місці починає обурюватися, чому її синочок повинен “сидіти в класі з цими …”, на що інша їй тут же відповіла “не подобається – переходите на домашнє навчання”.

Потім тільки з’ясувалося, що конфлікт з цією мамою і її Суперрозумною дитиною, яким вона його вважає, триває вже другий рік, тобто з першого класу. І вона домагалася, щоб їх екстерном перевели відразу чи то в третій, то чи в четвертий клас, але адміністрація школи  в цьому відмовила. В результаті вона влаштувала скандал, але нічого не добилася.

Хлопчик  настільки проблемний, що мені просто шкода вчительку. Ні з ким з дітей не спілкувався, постійно провокував, якщо не звертали уваги, в хід йшли руки, ноги, плювки тощо. Регулярна ненормативна лексика, як на адресу дітей, так і вчителів. Так само, мабуть, для залучення уваги, жбурляв свої речі. Діти приходили додому з витріщеними очима шоковані від побаченого.

Власне, на останніх зборах було піднято питання, чому наші діти повинні все це бачити й чути. Питання було адресовано мамі цього невихованого товариша, і, як з’ясувалося, (точніше вона сказала) вона робить все, щоб на нього вплинути, але не може. Якщо вона і зараз вже не може вплинути на сина, то що ж буде, коли він виросте?!

За фактом, хлопчик вкрай розпещений, в 9 років у нього немає і не було друзів, для нього немає авторитету, тому така неадекватна поведінка. Живуть вони в приватному секторі, в садок він ніколи не ходив, відповідно спілкуватися з однолітками він не вміє. Справа навіть не в садку. Що говорити, якщо сама ця мама нас за людей не вважає і синові каже, щоб ні з ким не дружив.

Мені здається, тут допоможе тільки психолог, а може, і психіатр … і матусі і її дитині.  Загалом, батьки висловилися, що якщо таке буде продовжуватися, то буде створена колективна скарга. Терпіти це далі неможливо.

Днями син прийшов зі школи й сказав, що цей хлопчик більше з ними не вчиться, перевівся в іншу школу. Ми зітхнули з полегшенням.)

Чи довго він там протримається … А найголовніше, що з нього виросте, якщо він вже спокійно посилає маму на три букви…