Справжня любов не вмирає

Познайомилися ми з Денисом ще в школі, нам тоді було років по 12. Ми спілкувалися досить тепло, але до відносин не доходило. Як кажуть зараз – френдзона. А справа вся в тому, що він був справжнім красенем, а я – гидким каченям.

Мені Денис дуже подобався, але зізнатися в почуттях я не наважувалася. Денис завжди користувався популярністю серед дівчат, ну а на мене тоді ніхто не зіертав уваги. Дивно, але при всій популярності я його ніколи не бачила  під ручку з дівчиною. Відвертих запитань на цю тему я не задавала – не моя справа. Ми з ним дркжили до кінця школи, а потім опинилися в одному університеті, правда, на різних факультетах.

Окремо потрібно сказати про почуття гумору Дениса. Іноді він мене дуже веселив, а іноді просто злив. Наприклад, для нього було нормально викрасти з моєї сумки конспекти за 20 хвилин до здачі іспиту, або налякати мене десь із-за рогу, або ж в супермаркеті засунути мені в кишеню якусь шоколадку, щоб вона запищала на касі.  З іншими дівчатами він так не поводився, ну а я – своя, зі мною можна.

В університеті я почала виглядаит значно краще, адже мама вже не забороняла мені фарбувати волосся, робити макіяж і ходити на підборах. Але все одно до рівня Дениса я не дотягувала. І ось зустрівся мені мій майбутній чоловік. Не скажу, що це був хлопець моєї мрії, але якась пристрасть була. Денис поступово дистанціювався, та в мене й часу на нього не було більше. До того ж після універу він поїхав в інше місто. Ну, а я вийшла заміж.

Іноді я згадувала про свого старого друга, але це було не більше, ніж приємні епізоди з безтурботної молодості. Рада була, коли знайшла його в соцмережах. Думала, що вже одружений, діти є, але ні – живе людина холостяком собі на втіху. Почали зрідка листуватися, він жартував, як завжди і піднімав мені настрій. Йшли роки, я встигла народити двох дітей і розлучитися. З чоловіком розійшлися досить мирно, але все одно життя перевернулося з ніг на голову. Рік прожила, як в тумані, нікого не хотіла ні бачити, ні чути.

На 8 березня я отримала привітання від Дениса.  Було приємно, тим більше, ми давно не спілкувалися. Він і не знав, що розлучена, був вкрай здивований цією новиною. Зав’язалося листування. Денис на той час мав хорошу роботу в місті, куди переїхав багато років назад. До сих пір не була одружений. На питання «чому» – віджартовувався.

Одного разу зателефонував, сказав, що проїздом в моєму місті, запропонував зустрітися. Я була рада побачити його через стільки років і зовсім не очікувала, що ми так добре проведемо час. Поступово зав’язався роман і Денис зізнався, що любив мене всі ці 20 років, ще зі школи. Він ховав це почуття, пробував відносини з іншими жінками, але якось не складалося, тим більше, тільки я витримувала його дивні жарти.

– Чому ж ти мені раніше не сказав? – питаю я в цілковитому здивуванні.

– Тому що я дуже сором’язливий. До того ж я ідіот. Повний ідіот.

– Ну, міг би якось натякнути …

– Я натякав, але мої натяки виглядали настільки дивно, що ти сприймала їх як тупі жарти. До того ж ти була такою неприступною, а потім у тебе хлопець з’явився, заміж вийшла, двох дітей народила …

– Ну, ти б ще почекав років 10, я б ще пару раз заміж вийшла і ще б трьох народила, – жартую я, а у самій на очах сльози.

Вирішено було виправити помилку молодості. Я тоді дуже боялася нових відносин. Та й не знала, як діти сприймуть. Але вирішила ризикнути і не прогадала. Денис  дійсно виявився людиною, яка мені потрібна. До того ж він проявив себе як надійна людина, на нього завжди можна покластися. Особливо тішило те, що він знайшов спільну мову з дітьми.

Давши нашому роману випробувальний термін, ми одружилися, я взяла дітей і переїхала в інше місто. Зараз ми задумуємося про поповнення в сімействі.

Нарешті, всі ми щасливі, а хто з нас двох в молодості був ідіотом – вже неважливо!