Справедливе покарання для Яжматері

Пройшов сильний дощ, але вже виглянуло сонечко. Вирішила,  що піду, погуляю. Виглядаю у вікно.

Бачу таку картину: гуляє на подвір’ї матуся з дитиною років 4-5-ти. Він в комбінезоні і гумових чобітках, по калюжах бродить. Тут повз проходить літня пара під ручку. А ця маленька сволота (іншого слова я не маю) біжить до них і з розгону стрибає в калюжу! Брудна вода кропить людей аж до обличчя!

Вони обурилися, але мати тільки презирливо на них подивилася і відвернулася, уткнувшись в телефон. Засмучена пара повернулася в під’їзд – видно, переодягатися.

А далі бачу – йде моя подруга, вся така красуня, в світлому плащику, в міні спідничці – на побачення з новим кавалером точно. Не встигла я нічого і збагнути, як пацан бере розгін і знову стрибає в калюжу прямо поруч з Вікою !!!

Дівчина вся обпльована брудом, розревілася, хотіла пацана зловити, але він втік. А мати навіть не підняла голови від телефону. Віка в істериці побігла додому. Це було вже занадто !!!

Я швидко одяглася, взула гумові чоботи і вийшла у двір. За цей час цей маленький мерзотник встиг ще трьох школярок окропити – вони пробували його ловити, а той сховався за матір’ю. Вона ще й обматюкала дівчат!

Тоді я спокійною ходою підходжу ближче і потім з усієї дурі стрибаю в калюжу поруч з пацаном і матір’ю. І успішно їх кроплю цієї рідиною, наскільки лиш можна було. Взагалі, я рідко так роблю. Та що рідко, ніколи так не робила, а в цей раз не стрималася.

І хоча мені частково соромно, але в той момент так приємно було дивитися на їхні брудні пики в істериці !!! А з балкона мене хтось навіть підтримав, крикнувши: «Так, так їм і треба».