Спокійно жили, аж поки свекруха не дізналася, що діти записані на моє прізвище, а не на чоловіка. Тепер вона накрутила сина і він потребує зміни прізвища

Свекруха страшенно образилася, що наші діти носять моє прізвище. Як це так, чому вони не будуть продовжувати “славне” прізвище її сина? А у сина таке прізвище, що й напружуватися не треба, щоб придумати образливу прізвисько, воно саме на язик проситься. Здорово буде дітям із таким прізвищем жити?

До речі, сама під час реєстрації шлюбу теж прізвище не змінювала. Причиною була саме його неблагозвучність. Я хоч і доросла жінка, дражнити мене навряд чи будуть, але неприємно.

Свекрусі тоді пояснили, що маю диплом на носі, а морочитися зі зміною документів зараз справа невдячна та й довга.

Була легенда, що потім я прізвище поміняю, але це лише легенда. То я права отримую, то ще якісь паперові справи, все не вчасно.

Насправді я й не планувала прізвище міняти. Чоловік про це знав і не протестував. Він скаржився, що сам у дитинстві через прізвище часто страждав, а потім звик.

Коли народилися діти, було вирішено записувати їх на моє прізвище. Це вбереже їх від глумлення однолітків.

Широке оголошення ми на цю тему не робили, про те, що діти з моїм прізвищем знали дуже вузьке коло осіб, і свекруха в них не входила. До недавнього часу.

Але на новорічні свята ми їздили до неї у гості, природно, документи брали із собою. Ми з чоловіком пішли гуляти, і він загубив вою барсетку, але не пам’ятав, що в ній лежало, крім усіляких візиток та карток.

Перелякався, що втратив документи, подзвонив мамі та попросив подивитися у нас у спальні. Вона подивилася, знайшла документи, після чого ми з чоловіком видихнули.

Але вдома на нас чекала крута розбірка. У нас документи лежали усі в одному місці, і мій паспорт, і свідоцтва на дітей. Свекруха сунула туди ніс і була приголомшена, дізнавшись, що її рідні онуки не носять їх із сином прізвище.

Скандал був страшний, вона казала, що це максимальна неповага з мого боку, та й як син міг піти на таке, невже він не має ні краплі гордості.

Ми їй хором пояснювали причину, але її вона не цікавила. Є її думка і неправильна, ось наша була неправильною.

Начебто чоловік тоді був на моїй стороні, бо з ним це питання обговорювалося. Але вода камінь точить, і після візиту до свекрухи за два тижні він почав заводити дивні розмови. Ось він же виріс зі своїм прізвищем, нічого страшного, всі ці глузування і обзивання його тільки загартували. І взагалі мама має рацію, неправильно, якщо у дітей буде прізвище матері.

– Виходить, що я начебто ні до чого, так, осторонь постояв.

У мене для свекрухи жодного пристойного слова не лишилося. Ну подобалося тобі ходити з таким прізвищем – молодець, ходи далі, а я не хочу, і мої діти будуть з нормальним прізвищем, а не з цим знущанням.

Чоловік розпалюється все сильніше. У нас тепер щовечора розмови, що дітям, та й мені треба поміняти прізвища, бо яка ж ми сім’я.

З таким татом – ніяка. На цей раз свекруха його продавить на зміну дітям прізвища, а потім що буде? Вона його так і на розлучення дотисне. Стільки років усе добре було, а тут просто трагедія шекспірівська, і все через свекруху.