Спочатку караоке, пoтім потоп: наші милі сусіди

Сусідів зверху ми жодного разу не бачили, хоча і живемо в одному під’їзді. З кожним роком їх поведінка ставала все гіршою. Вони старше нас років на 10. Їм уже за 50. Кожні вихідні вони влаштовують гулянки.

Збираються їх галасливі друзі, співають в караоке. Причому все веселощі зазвичай починаються після 12. Тривають приблизно до 4 ранку. Репертуар – так собі, та й взагалі будь-яка пісня буде жахливою, коли намагаєшся заснути. Іноді вони просто врубують на всю гучність старі радянські пісні.

Я їх взагалі не розумію. Якщо ви так любите гуляти, йдіть в кафе, навіщо заважати людям спати ?! А коли ми ще не засклили балкон, їх недопалки часто потрапляли на нашу підлогу. Про попільнички вони явно не чули. Останньою краплею був потоп, що стався у них в квартирі. Трубу прорвало, нас затопило.

Раніше ми з ними не спілкувалися. Виявилося, люди вони добродушні. Без злого умислу гуляли, коротше. Обидва повненькі, люблять на груди прийняти. Віддали нам гроші за ремонт, суму, яку ми назвали, навіть не сперечалися. Вибачалися довго за потоп, запросили до себе. Ми зайшли на чай. Потім домовилися на вечерю. Тепер співаємо в той самий караоке, заважаючи іншим сусідам. 😅️

Ось так і зав’язалася несподівана дружба. Соромно, звичайно, що спати заважаємо комусь, але з ними реально весело!