– Спасибі велике, але я подарунок цей взяти не можу. У мене, на жаль, немає можливості ним користуватися…

Стомлена Аня лежала в палаті та приймала по телефону поздоровлення від усіх друзів та родичів. У молодої матері вчора народилась перша дитина. Дівчинка спокійно спала, а її мама відповіла на черговий дзвінок.

-Ти, головне, не переживай, –  втішала свекруха в трубку, – ми тобі все подаруємо. Лежи, відпочивай. Ти вже визначилася, що на народження дитини хочеш?

– Валерія Ігорівна, я б взяла грошима. Хочу коляску купити, ми з чоловіком вже й модель вибрали, – новоспечена мама назвала фірму і модель, – інша нам не потрібна. Ця вузька, вона в ліфт влізе. Рама складна, люлька знімається. Автокрісло в комплекті йде і прогулянковий блок. Та ще й легка до того ж!

– Повтори, я записую, – свекруха відразу ж налаштувалася на покупку, – Зараз поїдемо і купимо, мені для нашої маленької принцеси нічого не шкода.

На словах-то не шкода. Але як побачила Валерія Ігорівна ціну на цю коляску, так за серце і схопилася. П’ятнадцять тисяч! Так на такі гроші можна три місяці можна жити! Нічого собі запити у молодої матері!

– Губозакаточну машинку їй, а не коляску за 15 тисяч, – резюмувала зовиця, – Ти дві тисячі даси, я ще чотири. За 6 – 7 і купимо. В цьому бюджеті є непогані коляски. Виберемо, привеземо до пологового будинку.

– Ти права. Дарованому коневі в зуби не дивляться. Це зараз вона така вимоглива. А як отримає подарунок, так відразу і забуде про всі свої претензії.

Валерія Ігорівна, взявши гроші пішла шукати коляску за 7500 грн. І вибрала! Ну так, ця модель важче, ніж та, яка невістці сподобалася. Зате яка велика у неї люлька! Шкода, що автокрісла в комплекті немає, але у невістки й машини немає, навіщо їм автокрісло, на ручках повозять. Зайва трата грошей!

На виписці друзі та родичі вручали молодій мамі конверти. Жартували про транспортний засіб для дитини. Мовляв, принцеса є, тепер потрібна карета. Валерія Ігорівна радісно виступила, мовляв, карету ми вже придбали. І презентувала свою покупку.

Карета перетворилася на гарбуз. Невістка не приховувала розчарування і ледве стримувала сльози. Добре, хоч автокрісло для немовляти було у когось з тих, що зустрічають: поруч з пологовим будинком чергували співробітники державтоінспекції. І безжально виписували штрафи!

– Яка у Вас дочка примхлива, – висловила Валерія Ігорівна свої претензії свасі, – Я, звичайно, розумію: пологи, гормони, втома. Але ми ж вчора весь день на цю покупку витратили. Невже не можна по-людськи сказати спасибі?

Під’їхали до будинку молодих батьків. Сваха підвела Валерію Ігорівну до ліфта. У вузьку кабіну ліфта коляска не влізла. Ніяк. Сваха розвела руками. Місця для колясок в під’їзді не було, а студія Ані на восьмому поверсі.  Валерія Ігорівна спробувала було витягти неповороткий агрегат вгору по сходах, але їй було дуже важко, довелося попросити сваху про допомогу.

– А як же моя дочка цю коляску кожен день вгору і вниз тягати буде. Та ще з дитиною? Ви, здорова жінка, але не можете впоратись самостійно, а моя Аня після кесарева, їй взагалі тяжкості піднімати протипоказано.

У квартиру-студію коляска не влізла. Та, яку молода мати вибрала, влізла б без проблем, у неї люлька знімається і рама складна. А цю коляску ледве-ледве витягли в коридор, вона весь прохід загородила. Залишати на сходах – теж не варіант, сусідка по поверху підгодовує бездомних кішок, залізуть.

– Спасибі велике, Валерія Ігорівна, – зітхнула Аня, – але я подарунок цей взяти не можу. У мене, на жаль, немає можливості ним користуватися. Я хотіла не аби яку коляску, а ту, в якій зможу без проблем катати дитину. Спеціально просила гроші на неї принести в конвертах. Ви, будь ласка, поверніть цю назад в магазин. Або подаруйте її кому-небудь ще.

Назад в магазин коляску не прийняли. Валерія Ігорівна подряпала її, коли затягувала в ліфт.

– Що за молодь пішла, – бідкалася жінка, – Невдячні! Куди я тепер цю коляску подіну?

Молода мама, якій спробували нав’язати незручну і непотрібну річ, у свекрухи ще й винною виявилася.