Спадщина і конфлікти в моїй родині
Зараз у мене підростає троє дітей і я дуже щаслива мама. Однак, я навіть уявити не можу, що колись мої діти будуть битися за спадок, лаятися і перестануть спілкуватися між собою. Не розумію, як можна рости в одній родині, а потім зненавидіти один одного.
Ситуації в житті бувають різні. Дуже рідко люди поводяться справедливо, але весь час всюди шукають наживи.
Я росла в дитинстві в основному у своєї бабусі. Це мамина мама. Коли мені було 9 років бабуся повністю злягла. Я перейшла жити до батьків у квартиру. Це той самий будинок, але сусідній під’їзд.
Бабусю треба було годувати три рази на день, купати, змінювати ліжко, одже не було тоді підгузок…. Перевертати, давати ліки … Хто доглядав за лежачим хворим, той знає який це труд … Скільки сил і терпіння. Бабуся хоч і була лежача, але все розуміла. Як їй було важко … змиритися з тим, що тіло тебе не слухає …. Скільки було туги болю в її очах.
За бабусею доглядали ми три роки. Потім її не стало …
Заповіт бабуся написала на маму ще задовго до того, як злягла. Тому що вона так вирішила. У мами є рідна сестра. Вона в той час жила в іншій області. За час, що бабуся злягла, вона жодного разу не зателефонувала. І, звичайно, не приїжджала. Приїхала на похорон …
Забрала все, що змогла вивезти з речей. І як виявилося у неї сильна образа, що бабуся все залишила мамі. А це дача, гараж і невелика квартира. Особливо сестрі мами за дачу прикро … хоча навіщо вона їй? Садити вона начебто не любить …
В результаті сестри більше не спілкуються. Зовсім. А хіба мама винна перед сестрою? Хіба вчинила нечесно?
У чоловіка ситуація в родині вийшла простіше. У його мами є сестра також. Так ось коли бабуся чоловіка злягла, то вирішили спочатку, що сестри будуть доглядати по черзі. Тоді й будинок бабусин поділять. Будинок хотілося тітці чоловіка дуже сильно, а ось доглядати за мамою вона змогла лише тиждень … Коли бабусі чоловіка не стало, тітка поскандалила небагато й заспокоїлася. Домовленість то була між ними.
Хто має рацію в таких ситуаціях? Добре звичайно не хворіти й не бути тягарем своїм дітям в старості. Але напевно чесно, що отримає спадок той, хто доглядає.