Сміялась до сліз: щоденник новонародженого

Яасом буває дуже тяжко зрозуміти, що ж турбує маленьку дитину, коли вона плаче. Всі навколишні іноді рпопонують найрізноманітніші варіанти.

А проблема лише в тому, що дорослі не розуміють мову дітей.

“Ну що за народ мене оточує ?! Уже двадцять днів ми розмовляємо різними мовами!

Ось вчора наприклад. Обпісявся так, аж спина мокра. Вночі. Кричу їм, що мені не комфортно, а вони … Це як треба мене не любити, щоб обробленому пацану замість сухого памперса на дупу, соску в рот засунути.

Від неї сухіше не стає … Природно я її виплюнув. Пояснюю їм далі про мокрі штани. Не розуміють…

Хлопець обпісявся !!!  – кричу я їм. Марно. Так, до речі, а чи хлопець я? Поворухнувся, начебто в памперсі щось заважає. Ага. Хлопчик. Справжній.

Яке ще “сонний”? Яке «їсти хоче ?!» Сухості хочу!

Може тихо говорю? Треба спробувати голосніше. А-а-а! Уже три сонних особи навколо мене. Намагаються зрозуміти.

Ні, вони точно або араби або монголи. Ну яке «уті-путі» »? По-людськи говорю, міняйте штани! Ні, ну ти подивися, знову соску вставили. … Виросту, все скажу, що про них думаю …

О! Одна розумна знайшлася. Памперс каже треба помацати. Ну так мацай швидше, здивуєшся! Ага, я мав рацію. Обімліла.

Е, е, еее постривай, ти що, роздягати мене будеш? А технології зміни памперса, не роздягаючись ще не придумали? Ну гаразд, оголюйте!

Брррр, щось холодно. Одягайте швидше. Гей, люди, ви че там у мене розглядаєте? А, милуєтеся? Ну добре. Все таки теплий памперс – це добре.

Щось їсти захотілося. Їсти хочу!!!!

Повторюю по складах і голосно – «хо-чу !!!»

Стій, стій, ти куди памперс розстібати, лиш зігрівся! Що, здивована? Пусто в ньому? Від то-то !! А ….

О! Знову ця ж розумна каже – може поїсти йому дати? Молодець, розумна. Головною призначаєшся!

Чую Розумна іншим говорить – ти там то-то зроби, то-то і ще раз десять то і то. Ну точно, не помилився. Вона головна.

Чмок-чмок, ммммм смачно то як. Лафа … Щось в сон хилить. Подрімати, чи що? Соску дай. Кому кажу, дай соску !! Сос-ку-сос-ку!

О! Навіть ті нездогадливі зрозуміли. Зростає народ і це радує. Завтра прокинусь, займуся подальшим їх вихованням.

Хррррр …