Слова хлопчика застали бабусю зненацька…

У хлипчика Колі все обличчя було всіяне яскравими веснянками. Того дня він зі всоєю бабусею  провели цілий день в зоопарку. Місцевий художник розмальовував обличчя дітей тигровими лапками, і всі діти вишикувалися в чергу до нього.

-У тебе так багато веснянок, що на твоєму обличчі немає місця, щоб малювати!, – сказала дівчинка, яка була в черзі після Колі.

Зніяковівши, хлопчик опустив голову. Бабуся опустилася на коліна поруч з ним.

-Я люблю твої веснянки. Коли я була маленькою дівчинкою, я завжди хотіла, щоб у мене були веснянки , – сказала вона, провівши пальцем по дитячої щоці. – Веснянки – це красиво.

Хлопчик подивився вгору і запитав:

-Дійсно?

-Звичайно, – сказала бабуся. – Просто назви мені хоч одну річ, яка гарніша, ніж твої веснянки. Маленький хлопчик на мить задумався, напружено вдивляючись в обличчя своєї бабусі, а потім тихо прошепотів:

-Твої зморшки.