– Скажи своїй дружині, щоб вона виконувала всі мої вказівки по дому, інакше ти не будеш з нею щасливий. – Мама у слухавку телефону

Антоніна Сергіївна завжди мріяла про ідеальну невістку. Тому й намагалася знайти ту саму, придатну для свого двадцятип’ятирічного сина.

Так, він не підозрював, що не просто так на днях народження збирається стільки красивих сторонніх дівчат. Усі подруги та доньки її подруг, за словами матері. Та й до чого її підозрювати? Рідна людина таки. Поганого точно не забажає.

Траплялося й таке, що мама просила свого сина допомогти дочці своєї подруги, описувала це у найяскравіших та найдраматичніших фарбах.

–  Ой, синку, розумію, що зайнятий, але на них все просто навалилося… чоловічого плеча немає, допомогти нікому. Ну не кинеш дівчину в біді, я ж тебе чоловіком виховувала! – Заявляла мама, намагаючись натиснути на почуття Вані.

–  Добре, мам, допоможу, але тільки наперед заздалегідь повідомляй, у мене таки свої справи є, – пробурчав син.

Нічого не вдієш, доведеться їхати. Ваня важко зітхнув і вирушив практично в інший кінець міста, простоявши неабияку кількість часу в пробках. Він ненавидів сидіти без діла. А тут і відволіктися нема чим. Почав задивлятися на всі боки і підспівувати мелодії на радіо.

І щойно він на всю розспівався, забувши про те, що навколо є люди, його погляд притягла вродлива молода дівчина в сусідній машині.

Коли він зрозумів, що весь цей час за ним спостерігали, навіть не одразу зумів закрити рота після своїх вокальних виступів.

Дівчина засміялася. А Ваня почервонів. Але згодом, змирившись зі своєю ганьбою, знову глянув на неї.

Кучеряве волосся, величезні карі очі, пухнасті вії. І мила посмішка. Вона була прекрасна, мов ангел. І чоловік не мав сил відірвати очей від її чарівного обличчя. Ваня сором’язливо посміхнувся і почав відчиняти вікно. Вона також. Так вони розговорилися прямо після траси.

– Вам сподобався концерт? – наважився вирішити реабілітуватися Ваня.

-Ще як! Жаль, що нічого не було чути! – знову засміялася дівчина.

–  Скажіть, чи можу я дізнатися про ім’я свого глядача? – усміхнувся чоловік, починаючи загравати з дівчиною з сусідньої машини.

–  Соня. І я не просто глядач, а тепер ваша віддана фанатка!

–  Так, дивне знайомство все-таки. А мене Ваня звуть. Хотів би запропонувати випити якось кави, поки ми ще в пробці стоїмо. А то вже рушають попереду, бачите? – Чоловік занепокоївся, що пропустить шанс знайомства з такою милою і привабливою дівчиною.

А пробка справді почала розсмоктуватися.

– Звичайно, я тільки за, – Соня дістала з сумки ручки та блокнот, написала поспіхом свій номер телефону і вирвала аркуш. Після цього акуратно простягла його до вікна сусідньої машини.

Так і роз’їхалися вони кожен у своїх справах. У Вані настрій одразу стрімко злетів до небес, його вже так не пригнічувало мамине прохання за допомогою чергової незнайомої дівчини.

І він, увесь сяючи, зачинив дверцята машини і пішов у вказану в повідомленні квартиру, де на нього вже чекали.

Піднявся на дев’ятий поверх у старому пошарпаному ліфті, постукав у потрібні двері, відчинила дівчина зухвалого вигляду в короткій спідниці.

Навіть дивно, що за якимись параметрами вона була зручною для його матері. Складалося враження, що привабити і утримати вона планувала Ваню найнижчими способами.
Він поводилася вульгарно, говорила таким голосом, ніби він приїхав за попереднім дзвінком до жінки легкої поведінки.

– Проходь, не стій у дверях, не поїдемо ж одразу, ти втомився з дороги, напевно, – дівчина спробувала погладити його по плечу.

Ваня прибрав її руку.

– Не дозволяйте собі зайвого, будь ласка. Ось ці коробки потрібно перевезти? – вказав він пальцем на стопку крафтових коробок, забитих якимось барахлом.

–  Так, добре, поїхали, – трохи скривджено промовила дівчина.

Дорога видалася напруженою. Вані була неприємна компанія дівчини. До того ж, через півгодини дороги, вона забула про те, що він просив мене не чіпати і вирішила, що якщо продовжить наполегливо на нього тиснути, він дасть слабину. І, не втрачаючи своїх надій, будучи сильно впевненою у собі, вона поклала руку йому на коліно.

Ваня ледь не врізався машину, що стояла попереду. Він припаркувався на узбіччі, знову відкинув її руку від себе і, не маючи змоги більше стримувати гнів, вийшов надвір. Дівчина вийшла за ним.

– Та що трапилося, Ваня? У тебе якісь проблеми? Ти ж сам зараз, — обурилася дівчина.

– Це не дає тобі права так поводитися. Я просив, але ти продовжуєш. Я не збираюся більше терпіти це. Коробки я на вказану адресу довезу, як обіцяв. А ти тут залишишся, може, новим попутникам твоя поведінка більше сподобається, — твердо заявив Ваня і поїхав, залишивши дівчину там.

***

Увечері мама прийшла відвідати Ваню.  Заодно захопила печиво, щоб випити чаю і розпитувати про те, як у них з новою дівчиною, яку вона для нього обрала, склалося.

Але, як виявилось, він навіть не довіз її до місця призначення.

– Як же так, синку? Ти кинув цю бідну дівчину прямо на дорозі? – не могла стримувати свого прикрості мама.

– Вона поводилася неналежно. Я її так не назвав би. Та й уперше я попередив, а далі вона сама зробила свій вибір.

Мама схопилася за голову і, навіть не допивши чай, пішла в засмучених почуттях. Будуючи подальші плани на свого сина. Настав час знову шукати невістку і будувати більш надійний план, щоб звести їх разом. І Антоніна Сергіївна одразу приступила до роздумів та нових пошуків, як тільки ступила за поріг квартири сина.

А Іван тим часом не міг забути Соню, яку зустрів у пробці. Весь вечір він думав про неї і нарешті зважився написати.

«Більше не давав нікому концертів? Бо я тепер вважаю себе твоєю першою фанаткою» , — негайно відповіла Соня. Ваня розсміявся в голос і продовжив листування. Слово за слово і ось вони вже домовилися зустрітися завтра в кав’ярні.

На цьому побаченні все було ідеально для них обох, навіть якщо таким не було. Дівчина прийшла в легкій красивій білій сукні, що розвивається на вітрі. А Ваня дивився на її ніжний та романтичний образ закоханими очима, тримаючи в руках великий букет квітів.

Взявши з собою дві склянки кави навинос, було ухвалено рішення прогулятися містом. Їм було зовсім байдуже куди йти і навіщо. Головне, що разом. Діалог йшов невимушено і легко, наче вони все життя були знайомі. Жодної скутості, ніякої напруги не було. Ніщо не затьмарювало цього дня.

Поступово вони почали зустрічатися все частіше, а мама тим продовжувала грати роль свахи. Коли Іван сказав, що в його житті вже з’явилася чудова, гідна дівчина, Антоніна не була рада. Адже вибір супутниці життя мав належати лише їй.

Тільки вона знала, хто йому, а якщо бути зовсім відвертими, їм більше підійде. Одного вечора вона нав’язливо і без запрошення постукала у двері квартири. Відкривши її, Ваня був шокований. Коштує мама і якась дивна особа.

– Це хто ще така? – одразу з порога запитав син. Він уже давно здогадався, навіщо мама тягається за ним із юрбою молодими дівчатами.

– Знайомся, це Єлизавета. Чудова господиня, смачно готує і незаміжня! – відразу заявила мати.

– Ви мене, звичайно, вибачте. Мені дійсно шкода, що мама напоумила Вас брати участь у цьому цирку, але моє серце вже зайняте. І, до речі, я йду саме зараз. Тому мушу попрощатися з Вами обома, — Ваня театрально вклонився, зачинив двері своєї квартири зовні і пішов.

Мати ще довго щось кричала йому навздогін, обсипаючи його непристойною лайкою.  А дівчина мовчки стояла осторонь і спостерігала, скромно склавши руки на грудях і опустивши голову.

Що за цирк вона влаштовує. А мамо, не можу ж я спілкуватися з нею через це перестати. Але вона вже давно перейшла межі дозволеного»  — роздратовано подумав Ваня. Але за мить всю злість як рукою зняло, адже він побачив її.

Соня як завжди була чудова. І її добрий, грайливий і ніжний характер остаточно звів його з розуму. Він сам не чекав такого від себе, але раптом випалив:

– Соня, виходь за мене!

– Що? – кліпаючи очима, спитала дівчина.

– Вибач, що без кільця і ​​красивої обстановки, – винувато опустив погляд Ваня, – сам не знаю, навіщо так раптово питаю. Але в цьому питанні я твердо впевнений, щоправда.

– І не потрібний мені весь цей антураж, головне, що ти мені це запропонував! Звичайно, так, Ваня! – світлячись від щастя Соня кинулася йому на шию.

***

Весілля було прекрасне, незадоволена на ньому було тільки Антоніна Сергіївна. Вона не знала, як вплинути на ту особу, яку син обрав сам. Вона не відповідала її критеріям, найважливішим з яких був послух. Послух перед своєю свекрухою.

Всяко мати намагалася перевірити Соню ще з першого дня знайомства, коли син оголосив про заручини. Але та не йшла на тісний контакт і не служила перед нею.

І в день весілля Антоніні нічого не залишалося, як зробити кислу міну і бути незадоволеною всім, що відбувається. Вона, хіба що, не вигукувала на весь зал «я не погоджуюся з його вибором!» під час церемонії, але всім і так було зрозуміло, що невістка їй неприємна.

Антоніна Сергіївна навіть весільний подарунок не подарувала. А наступного ж дня після розпису зателефонувала сина і заявила:

– Передай дружині своїй, щоб вона всі мої вказівки по дому виконувала, інакше ти не будеш з нею щасливий.

– Ти у своєму розумі, мам? У нас медовий місяць! І не виконуватиме вона жодних вказівок, сама знає, що потрібно робити заміжній жінці.

– Тоді ти нещасний будеш з нею, та ще й без матері! Не буде слухати мене, я зникну з твого життя! – Спробувала провернути нову маніпуляцію мати, не знаючи, що вже і придумати. На її думку, це була остання надія утримати сина.

– Знаєш, мамо, твоя поведінка вже давно виходить за межі пристойності. Але якщо ти готова перестати спілкуватися з власним сином через те, що він сам обрав своє щастя… може, й не варто нам спілкуватися так само тісно, ​​як і раніше. Може, ти й маєш рацію.

У трубці повисла тиша. Антоніна не знала, як реагувати на таку реакцію.

У її фантазіях Ваня мав змилосердитися над нею і одразу піддатися на її провокацію. Але ні, це не спрацювало. І тепер він навіть не проти припинити спілкуватися з рідною матір’ю. Та хто її смикнув за язик?

Далі все йшло своєю чергою. Ваня жив зі своєю дружиною в гармонії та спокої. А мама мучилася від своїх же рішень та дій.

Знадобилося три місяці, щоб вона таки визнала свої помилки. Звичайно, характер свій перекроїти вона вже не зможе, але усвідомлення того, що їй не варто було так категорично чинити і лізти в житті свого сина, все ж таки прийшло. А це вже перемога.

Вона сама прийшла до їхнього дому, щоб вибачитися і визнала те, що не мала права. Згодом вона навіть помітила, що Соня справді підходить її синові і кращої дружини йому просто не знайти. А вже Антоніна поготів не змогла б знайти подібної дівчини для нього.

Так і сталося примирення матері та сина. Та й Соня стала згодом їй як дочка.