Сходили з дружиною на ювілей – як людина так живе, я не розумію

Нещодавно у нас  з дружиною був вихід в світ, так би мовити.

У її начальниці на роботі був ювілей – 50 років, так вона вирішила у себе вдома святкування влаштувати і весь відділ туди і запросила з чоловіками і дружинами.

І ось там я у всій красі зрозумів, що означає термін «іспанский сором». Тобто це коли хтось робить щось погане, а соромно за це іншій людині. Так ось соромно було мені. А все тому, що начальниця ця, Раїса Андріївна, вела себе з власним чоловіком просто дико.

Ну, для мене це дико – я б і з собою так поводитися не дозволив, і сам ніколи в житті б зі своєю дружиною так себе не вів. Вона постійно обривала чоловіка на півслові, могла сказати йому щось із серії «помовч, ти все одно не розумієш нічого» чи «не городи дурниць».

Послала його на кухню за лопаткою для торта, він приніс не те, так вона цілою тирадою вибухнула про те, який він недалекий, тупий і взагалі за що їй таке на її голову.

Він тільки мовчки це слухав, іноді трохи саркастично посміхався. Ось залізні нерви у людини … Або абсолютний дзен і пофігізм. Мені кожен раз було дико соромно бути присутнім при таких відчитування. Ми і пішли з дружиною раніше всіх, просто неприємно було бути присутнім там.

Я раніше пару раз від дружини чув, що начальниця у них дама владна, але щоб це було ось в такому вигляді по відношенню до її ж чоловікові, а не підлеглого – ну взагалі ні в які ворота. Хоча і до підлеглих так не можна.

Я ще у дружини уточнив – виявляється, ця парочка вже майже тридцять років разом живе, ще в інституті одружилися. Ось як можна виносити таке ставлення до себе так довго – я взагалі не розумію. І не дурний чоловік, нормальний, авторитетний на роботі, ми з ним потім в куточку сиділи про техніку розмовляли, він провідний інженер на великому підприємстві, начальник відділу.

І ось таке дозволяє .. Ех … Ось шкода мені його і все тут …