Щиро хотіла допомогти, а натомість опинилась в складній ситуації

Коли  дочка була маленька і ще не ходила в садок, ми часто гуляли з моєю знайомою. Наші дочки ровесниці, а сама вона живе в сусідньому будинку.

Знайома розлучилася, коли її дочці виповнився рік. Чоловік був ненадійний, грошей не було, а претензій було дуже багато. Їй було важко. Маленька допомога на дитину, чоловік аліменти не платив. Якісь речі для дитини їм віддавали родичі. Так і жили.

І ось настала зима. Дочка у знайомої ходить в осінній куртці. Мені стало дуже шкода дитини. Вона ж так захворіти може. Купила я для неї з рук зимовий костюм. На вигляд нормальний костюм, фірма хороша, теплий. Не новий, звичайно, є невеликі недоліки, але якщо нічого одягнути, то цілком носити можна. Я б одягла своїй дитині такий. Знайомій я сказала, що нам костюм віддали, але доньці моїй він малий.

Вона взяла, не відмовилася. Мені не потрібна була подяка, не зробила я велику справу, на новий костюм грошей не було. Сама я тоді ще не працювала. Моя дочка носила комбінезон, який дістався від сина. Я і не переживала з цього приводу. Просто хотілося допомогти знайомій.

Але потім я всю зиму слухала про недоліки костюма. Рукава затерті, знайомої соромно, а з боку і не видно … Невже краще, щоб дитина замерзла?

Купувала своїй доньці потім схожий костюм з рук. Теж недоліки були, але дочка чудово каталася в ньому з гірок два роки. Зате не шкода. Не було мені соромно. Головне, що дитині тепло.

Тепер я не кидаюся всім допомагати. Навіщо? Може я і не права, але якщо людині треба, то вона і сам впоратися. Якби знайома купила доньці костюм сама, то вона б не чіплялася. Купувала вона потім костюм в секонд доньці й нормально носили.