Щоб життя почало змінюватися на краще, потрібно змінити своє ставлення до нього

Звичайний супермаркет в одному зі спальних районів. Стоїмо в черзі. Працюють тільки дві каси. Людей багато, всі нудьгують і поспішають. Переді мною стоїть жінка з дочкою років п’яти. Дівчинка зацікавлено розглядає навколишніх і переминається з ноги на ногу. З-під червоного берета визирає акуратно підстрижена каштанова чілка.

– Мамочко, можна я розкладу продукти на стрічку? – запитує дівчинка з надією, щоб бути хоч чимось корисною. Мама поспішає. Мама втомилася. Мама хоче додому і у неї немає часу витрачати зайві кілька хвилин на примхи дочки. Але, наткнувшись на її ніжний погляд з кричущим проханням, здається.

– Давай, Сашенько, але швиденько!

Дівчинка на очах розквітає і починає швидко викладати продукти з кошика. Все йде за планом, але раптом пакет з якоюсь крупою з тріском падає на підлогу. Саша завмирає і навіть рот відкриває від несподіванки.

– Ой, мам … Я не хотіла … – починає схлипувати вона.

– Так я і знала! Довір дурневі богу молитися, то він голову об підлогу розіб’є. – зітхає мама і під невдоволені вигуки черги відправляється вглиб супермаркету за новим пакетом крупи.

-Ей, а з цієї що робити будете? – кричить їй услід касир, але жінка робить вигляд, що нічого не почула. Сашенька стоїть з опущеною головою. Дитині соромно … вона так більше не буде …

Я посміхаюся засмученій дитині і прошу про допомогу:

– Сашка, допоможи мені, а? Давай разом зберемо в пакет крупу!

– Давайте! – ледь чутно шепоче Саша і ми разом швидко засипаємо крупу в новий пакет. На той час з недр супермаркету з’являється мама Саші з новим пакетом.

– А що це ви влаштували? – починає огризатися касирка, – Хто буде платити за порваний пакет? Я?

– Не починайте! Ми ж не спеціально його порвали. Він просто впав. А якщо впав, то це вже проблеми супермаркету, а не наші. – стає в загрозливу позу мама Саші. Видно, що жінка не боязлива і звикла відстоювати свої права до останнього.

– Давайте не будемо сваритися. Я куплю вашу крупу. Мені саме таку треба, порвану – встряює я в назріваючий конфлікт, – Сашенька, а твоя мама не заперечує, якщо ти допоможеш мені викласти продукти на стрічку, а то у мене дуже руки болять.

Мама Олександри розгублено киває і з недовірою дивиться на мене. Їй складно повірити, що часом бувають люди, які просто так готові допомогти і підтримати навіть незнайому людину. Тим часом Саша з гордістю розкладає мої нехитрі пожитки на стрічці.

– Яка ж ти молодець! Як швидко мені допомогла! – хвалю я дівчинку. – А можеш мені ще в пакет скласти їх.

Дитина прямо розквітає на очах і спритно справляється з поставленим завданням. Мама Саші теж дивиться на мене дружелюбно і посміхається. Навіть у злої касирки поліпшується настрій.

– Яка гарна дівчинка! – каже вона, – Видно, що мамина помічниця!

– А я навіть пельмені ліпити вмію! І машинку пральну сама включаю. – голосно виголошує Саша на всю чергу.

Якийсь чоловік починає підігрувати нам і з кінця черги кричить:

– Можна мені таку наречену! У мене син якраз підростає!

Всі сміються. До виходу ми йдемо разом. Мама Саші винувато дякує мені:

– Спасибі вам! Я так втомилася. На роботі – суцільні проблеми, та ще й Сашенька часто хворіє. Не було сили у мене з цієї касиркою сваритися, а грошей і так мало, щоб два пакети крупи брати. До речі, а навіщо вам порвана крупа?

– А зараз побачите! – відповідаю я. – Саша, ти коли-небудь була в Венеції?

– Ні! – відповідає дівчинка.

– Там є особлива площа, на якій живуть мільйони голубів. Хочеш, побувати у Венеції прямо зараз?

Дівчинка з побоюванням дивиться на маму. Та посміхається, здогадавшись про мою витівку.

– Візьми цю крупу. – простягаю я їй порвану пачку, – І підкинь високо-високо!

Саша бере пакет і з усієї сили підкидає його в небо. З усіх боків починають злітати голуби всіляких розмірів і забарвлень. Дівчинка сміється і стрибає на одній нозі.

Я посміхаюся і прощаюся з її мамою. Моя місія сьогодні вже виконана. Тепер на одну щасливу сім’ю стало більше! Щоб життя почало змінюватися на краще, потрібно змінити своє ставлення до нього!