– Що ж, в ваших руках життя ненародженої дитини. І вам з цим жити.

Ще бувши студенткою, я шукала різні підробітки й економили гроші, мріючи про власну квартиру. Після закінчення навчання, я знайшла роботу, а через рік вийшла заміж. Зараз у нас з чоловіком трикімнатна квартира, за яку ми платимо іпотеку. Саме з цієї причини у нас поки немає дітей – спочатку борг виплатимо.

У мого старшого брата і його дружини – маленька однокімнатна квартира, яку їм віддала моя мама. В них  кредит за машину, за телевізор, пральну машину і якусь приставку. Проте це анітрохи не  заважає їм розмножуватися. Дружина брата, Слава, не вилазить з декретів – недавно вона завагітніла 4 раз.

Зі своєї родиною Слава не спілкується, про причини – мовчить. Тому допомоги чекати особливо немає звідки – мама у мене хворіє, вона і так їм допомогла – квартиру своєї мами віддала, а сама переїхала в село на дачу. Брат працює один. В нашому місті не дуже великі зарплати, тому сімейство брата постійно в чогось потребує.

В більшості своїй, допомогу їм надаємо ми з чоловіком – на молоко, фрукти, м’ясо. Але наш бюджет теж не гумовий, тому буває, що і відмовляємо.

Жити в одній кімнаті з чоловіком і трьома дітьми Славі набридло, тому вона прийшла до мене і почала мене шантажувати. За її задумом, виходило так: ми з чоловіком повинні віддати їм нашу квартиру, але як і раніше платити за неї іпотеку. А Слава з сім’єю будуть жити в нашій з чоловіком квартирі, а свою – здавати.

– А де будемо жити я і чоловік?

– Знімати будете, адже у вас  діток немає.

– Почекай, ми повинні платити іпотеку за квартиру, в якій будете жити ви, при цьому ще й оплачувати собі знімне житло? – перепитала я, не повіривши своїм вухам.

– Так! Тож коли ти квартиру звільниш?

– Ніколи. У мене що, на лобі «дурепа» написано? А ти не пробувала все-таки вийти з декрету і попрацювати? – не втрималася я.

– Ти відмовляєш дітям? – насупилася Слава.

– Ні, я відмовляю тобі. – відрізала я.

– Тоді я … я аборт зроблю! І це буде на твоїй совісті! – тупнула Слава ногою.

– Слава, вибач звісно, але у тебе всі вдома? Це я тебе вагітніти змушувала? Силою, під дулом пістолета? Народжувати чи ні – твій і тільки твій вибір. Не треба мене в це вплутувати. Пробач, але тобі пора. – я вказала нахабній гості на вихід.

– Ти ще пошкодуєш! Та щоб у тебе своїх дітей ніколи не було! Або були, але хворі! – шипіла Слава, виходячи з квартири.

Я вчасно згадала про те, що вона вагітна, інакше точно вдарила б за подібні слова. На жаль, на цьому історія не скінчилася. Того ж вечора до нас з чоловіком додому прибіг мій брат. Він з порога дав мені ляпаса і почав кричати:

– Та як ти смієш лізти не у свою справу? Як ти смієш так розмовляти з моєю вагітною дружиною?

На шум вискочив мій чоловік, оцінивши ситуацію він кинувся на мого брата:

– Ти що твориш?

– Вона відправляє мою дружину позбутися дитини! – закричав брат.

– Кохана? – подивився на мене чоловік.

Я розповіла чоловікові про візит Слави в обідню перерву і її вимоги. Чоловік посміхнувся. А ось брат знову заверещав:

– Що смішного? Ви повинні віддати нам квартиру, Слава правильно говорить. І вона серйозно вирішила позбавитися  дитини, якщо ви відмовитеся.

– Ще один. – зітхнула я. – Ви обоє – дорослі люди. Це – просто відмовка, спроба перекласти свою відповідальність на інших людей. Але рішення приймати – вам зі Славою. Якщо чесно, я б на її місці зупинилася після другої дитини.

– Точно ні? Ви не з’їдете? – перепитав брат.

– Точно! – в один голос відповіли ми з чоловіком.

– Що ж, на ваших руках смерть ненародженої дитини. І вам з цим жити. – заявив брат і пішов.

А через тиждень мені подзвонила мама. Вона ревіла в трубку та обзивала мене вбивцею. Сказала, що знати мене більше не хоче. Адже через мене Слава позбулася вагітності.

А що найжахливіше – майже всі поголовно вважають, що я дійсно винна. Що я зобов’язана була на першу ж вимогу звільнити квартиру для людей, які стурбовані поліпшенням демографічної ситуації в країні та всіма силами, не шкодуючи себе, народжують і народжують нових платників податків.

Апогеєм стало те, що одна з подружок Слави фарбою з балончика написала на моїх вхідних дверях «вбивця». Світ зійшов з розуму? Невже це дійсно був егоїстичний вчинок – відмовитися залишати свою квартиру?

А зранку Слава моєму чоловікові дзвонила, грошей на молоко попросила. Не дамо. Більше ні копійки не дамо.