– Ще чого придумали, на вагітну жінку все господарство звісили і ходять, радіють. Моя дочка більше нічого робити не буде.

Ми жили в передмісті у великому власному будинку. Біля будинку була невелика ділянка, якою мама з радістю займалася. Жили ми втрьох тихо і спокійно до недавнього часу.

Мій молодший брат Андрій привів свою дружину до нас в будинок. Він – власник частини будинку, як і ми з мамою. Аня, дружина брата, спочатку була скромною і милою дівчиною. Вона з радістю розділила з нами домашні обов’язки в плані прибирання – харчуватися молода сім’я вирішила окремо. Аня допомагала мамі в городі, сама, її ніхто не просив і не змушував. Вона виросла в сільській місцевості, так що підказала мамі безліч корисних городніх «фішок».

Від весілля Аня з Андрієм відмовилися – вирішили не вкладати купу грошей в нікуди. Єдине – вона взяла сукню напрокат і вони зробили красиву фотосесію. Аня мені подобалася.  Брат поруч з нею світився, а мама не могла натішитися на те, як їй пощастило з невісткою.

Тривала казка недовго. Аня завагітніла і до нас в гості, підтримати дочку під час вагітності, приїхала її мама, Василина Семенівна. Ми її зустріли, як годиться. Накрили стіл, купили вино, приготували кімнату. Чомусь ми з мамою думали, що Аня пішла характером у свою маму і чекали в гості пристойну скромну жінку.

Жінка, вломилися в наш будинок, як ураган, з трилітровою пляшкою самогону в руках, і голосно крикнула «Ну що, свати, діставайте склянки».  Така поведінка мало в’язалася з образом, який ми з мамою собі придумали. Якщо не звертати увагу на відсутність манер, то вечір пройшов цілком вдало.

Після вечері, Аня пішла шепотітися зі своєю мамою. Я помила посуд, прибрала кухню і пішла спати. Але до своєї спальні я не дійшла – мене схопила за руку Василина Семенівна, розвернула мене обличчям до себе і почала кричати, дихаючи перегаром прямо в обличчя:

– Волю відчули? Думали, раз із села дівчисько, то і захистити її нікому? А ось помилилися, родичі! Запам’ятай, дитинко: ти тут ніхто, тепер моя дочка тут – цар і бог, ясно? І ти будеш перед нею навшпиньки ходити, зрозуміла? – на останньому слові теща брата від душі мене похитала.

Я розгубилася й отетеріла, не розуміла, що взагалі відбувається. На крики жінки прибігла моя мама, слідом – Андрій. Ані не було видно.

– Що тут відбувається? – запитала мама.

– Ти ще питаєш, що відбувається? Я думала – як донечці пощастило, потрапила в порядну сім’ю, а ви, тварюки, над дитиною моєю знущатися? Я вам всім влаштую! – Василина Семенівна відпустила мене і пішла до моєї мами, тикаючи в неї пальцем.

– Ще раз я почую, що Аня у вас тут горбатиться, я візьму дриль і пройдуся всім уздовж хребта! Зрозуміло!

– Заспокойтеся, будьте ласкаві. Ви можете пояснити, що трапилося? – ще раз запитала мама.

– Ще чого придумали, на вагітну жінку все господарство звісили й ходять, радіють. Аня більше нічого робити не буде. Самі собі періть, прибирайте і готуйте. Зовсім знахабніли, чи що? Тобі онука свого не шкода? Значить так: я залишаюся! А то ви мені тут кровиночку зовсім загнобити!

Жінка прокричала і пішла в кімнату до Ані. Ми з мамою дивились на Андрія з німим запитанням.

– Я сам не в курсі. Піду, з дружиною поговорю. – сказав брат.

Ми з мамою спустилися на кухню, вона поставила чайник, села і зітхнула.

– Гнати їх треба, доню.

– Чому? – поцікавилася я.

– Ти цю нахабу бачила? А вона в гості до нас приїхала і собі таке дозволяє. Думаєш, Аня хоч чимось від неї відрізняється? Якщо врахувати, що вона матері своїй наскаржилась, як вона нас тут обпирає та годує? Навряд чи. Яблучко від яблуні, сама знаєш.

У мене в голові не вкладалося – як у такої неприємної жінки могла вирости скромна Аня?

Ми з мамою працюємо, брат ще вчиться, його Аня приїхала поступати – не поступила, теж працювала. Від нас їй далеко було їздити – звільнилася, роботу ближче шукала. Поки шукала – завагітніла. Ми з мамою вирішили допомогти молодим, тим більше – брату останній курс залишився.

Так, вони готують окремо, але гроші на продукти даємо ми. Підлога у нас вдома миється раз на тиждень, пару раз – підмітається. Тиждень через два – за графіком. Пере пральна машина. А посуд Аня миє тільки за собою і чоловіком. Чим вона могла перенапружуватись? Зрозуміло, якби у Ані живіт великий був, то вона відпочивала б від домашніх справ. Але вона тільки завагітніла, вона здорова, загроз ніяких нема. Наскільки я знаю, жінки в 30 тижнів в декретну відпустку виходять, а до тих пір – працюють.

Ми з мамою пили чай. Спустився Андрій з дружиною і тещею. Андрій і Аня сіли за стіл, а Василина Семенівна невдоволено стиснула губи:

– Що сидиш? – звернулася вона до мене. – Ти не бачиш – майбутня мати прийшла? Вона що, сама собі повинна чай наливати?

Аня сиділа навпроти й посміхалася. І ця посмішка зробила її настільки мерзенною, що мене аж пересмикнуло. Мама встала з-за столу:

– Збирайтеся і пішли геть звідси. Усі.

– Мамо? – запитав брат.

– Одружився? Значить, женилка виросла, бери дружину і з’їжджай. Вас це теж стосується, Василина Семенівна. Терпіти образи у своєму домі я не збираюся.

– Нікуди я не піду. Мій чоловік – теж власник. І ми з мамою залишимося тут. – заявила Аня. – Андрій! Скажи їм!

Ми з мамою переглянулися, в її погляді було «я ж тобі казала». Сімейство ми виперли.Брат почав заїкатися про власність, але мама йому відразу  пригрозила, що інакше останній курс він оплатить собі сам.

– І платити я буду частинами, хіба мало що. – попередила мама брата.

Аня почала погрожувати, що зробить аборт, якщо її виставлять і перестануть утримувати. Мама у відповідь тільки знизала плечима:

– Роби. Як то кажуть, твоє тіло – твоя справа.

Василині Семенівні мама пригрозила поліцією. Вона нам не родичка, а її дочка у нас не прописана, так що, її б одразу випровадили. Але ж мама дійсно прийняла Аню. Та і я до неї прив’язалася.

А вона завагітніла і відразу волю відчула, а чому б і ні? За підтримки мами-то?

Андрій так і живе з нами, Аня відмовилася жити з ним на орендованому житлі. Вона позбулася дитини й виїхала зі своєю матір’ю назад у село, обізвавши Андрія на прощання маминим синочком. Мама звинувачує себе в тому, що внук не народиться. Вона плаче, хоч я їй і кажу, що вона не винна. Пригріли змію на грудях, ось і все.