-Ще чого не вистачало, щоб у мене вдома, де всюди мої речі, без мене стороння людина господарювала! Хороший подаруночок синові мама зробила…

Олені Іванівні 62 роки й вона вже 4 роки, як на пенсії. У жінки є 34-х річний син Михайло, одружений чоловік. З виходом на пенсію, мама оформила на синочка дарчу на свою двокімнатну квартиру.

–  Поїду в райцентр, – сказала вона синові, коли вийшла на пенсію, – квартира моєї мами там порожня стоїть. Мені тепер все одно, де дні коротати, а ти з сім’єю хоч перестанеш знімати чужі кути. Тільки я приїжджати буду з ночівлею час від часу: подруги у мене тут, та й коли ж, як не на пенсії походити по музеях, та театрам.

Син Олени Іванівни одружився за 4 роки до виходу мами на заслужений відпочинок. Невістка з самого початку не захотіла жити зі свекрухою і молода сім’я квартиру знімала. На орендованій квартирі й народився поки єдиний внук Олени Іванівни. Син рішенням мами зрадів, навіть невістка Оля гаряче дякувала жінці, вперше, здається, назвавши її мамою.

– Мам, – попросив син приблизно через 4 місяці після того, як мама з’їхала в область, а він з сім’єю облаштувався в батьківській квартирі, – а давай оформимо квартиру на мене? Зробимо дарчу, в такому випадку ти можеш не переживати, що житлоплощу буде поділена коли-небудь, а я буду відчувати себе господарем, а то живу все одно, як на зніманні.

Квартира куплена була Оленою Іванівною вже коли вона овдовіла. До цього вони з чоловіком на роботу їздили з райцентру від її мами. Всі подруги жінку відмовляли від дарування, мовляв, навіщо? Зараз ти господиня, а подаруєш – будеш проситися у свій же дім переночувати. Але вона не послухала порад.

Майже відразу після скоєння необхідних дій та оформлення документів, Олена Іванівна помітила, як змінилося до неї ставлення з боку невістки, коли вона приїжджала і залишалася ночувати.

– Я і приїжджала в місяць від сили раз або два, – каже жінка, – з подругами зустрітися, в музей сходити. Назад їхати пізно, страшнувато, та й відверто далеко – 2 години на поїзді, тому і ночувала. А потім мені невістка і заявила.

– Що Вам вдома не сидиться, це я можу зрозуміти, – заявила свекрухи Даша, – але Ви ніяк не розумієте, що нам у свій вихідний хочеться й удвох побути і гостей до себе покликати? Нічого не можемо. Начебто чоловік у своїй квартирі живе, а відчуває себе квартирантом: в будь-який час господиня заявитися може!

Олена Іванівна розгубилася: ось тобі і подарувала квартиру. Вона до сина, що за справи? Ми ж домовлялися з тобою?

– Мамо, – відповів Михайло, – ну ти теж повинна зрозуміти. Я думав, що домовляємося і ти станеш приїжджати раз на пів року або рік, а ти мало не щотижня тягаєшся, нам спокою немає ніякого, живемо і не знаємо, можемо ми гостей покликати або самі в гості піти?

– А чим я заважаю вам-то в гості ходити? – не витримала Олена Іванівна, – Ну і йдіть, я ліжко собі постелити та чаю налити цілком сама можу.

– Ще чого не вистачало, – обурилася невістка, – щоб у мене вдома, де всюди мої речі, без мене стороння людина господарювала! Хороший подаруночок синові мама зробила: квартира твоя, але я коли захочу буду приїжджати й ночувати! Краще б продовжували на квартирі жити!

– Так пробувала я потім і дзвонити за тиждень до приїзду, – махає рукою Олена Іванівна, – мовляв, збираюся, можна? Але це так принизливо, та ще принизливі відмазки слухати.

– Мама, – говорив син, – давай не в ці вихідні, – до нас родичі Даші приїхати збираються.

– Або скаже, приїжджай, чого вже, – згадує Олена Іванівна, – а сам зітхне і додасть, що вони з дружиною і внуком моїм планували в ці вихідні поїхати на дачу до друзів. Так що вибираюся я в столицю тепер рідко, а ночувати прошуся до своїх подруг.

– Скасуй дарування, – радять подруги, – нехай почухається Міша твій і його Оля.

Олена Іванівна хитає головою: це ж в суд треба йти, та й на якій підставі скасовувати? Син рідний ночувати не пускає? Позорище і марення.

Ось така ситуація. З одного боку з Оленою Іванівною поводяться не по-родинному, а з іншого? Живе родина, зі своїми планами, зі своїми бажаннями, а тут  щотижня мама на вихідні приїжджає. Начебто і нічого страшного, але корективи в плани доводиться вносити.