Сестрі нічим годувати дітей, а вона їй гроші позичити відмовляється

Молодша сестра Наталі, Іванка, заміжня вже п’ять років. Відразу після весілля Іванка народила сина, а минулого року – другого, плавно перекочували з одного декрету в другий. Зараз вона сидить вдома вже з двома дітьми.

Чоловік її до останнього часу з обов’язками годувальника цілком справлявся, до того ж запитів особливих в Іванки ніколи не було: по салонах вона не ходила, обновками себе не балувала, нічого зайвого не купувала. А на просте життя – одягнутися, поїсти, заплатити за комунальні послуги та раз в пару тижнів погуляти в парку з дітьми – їм вистачало. До минулої весни, коли чоловік Іванки, Максим, потрапив під скорочення.

– Звісно, йому виплатили все, що належить за законом: дві зарплати, компенсацію за відпустку, тому до цього часу вони якось жили! – розповідає Наталя. – А зараз, мабуть, гроші скінчилися. Дзвонить мені вчора сестра і просить позичити трохи. Каже, вдома вже нічого немає, терміново потрібно хоча б суміші молочної купити малюкові і їжі старшому. І чи не можу я позичити їм з чоловіком трохи грошей?

Відносини у сестер  з дитинства не найтепліші, так що той факт, що Іванка стала дзвонити старшій сестрі з проханням про допомогу, вже багато про що говорить. Мабуть, все зовсім погано.

– Напевно напозичали всюди, де тільки можна! – зітхає Наталя. – У подружок, у сусідок, у мам. Йти по другому колу незручно, ось, шукає нових спонсорів. Уже й до мене черга дійшла!

Спонсором «чужого неробства» Наталя, за її словами, бути не бажає. Грошей їй не шкода – заробляє вона зараз дуже пристойно, а суму в розмірі тисячі (дуже істотну для Іванки в її нинішньому становищі) могла б виділити абсолютно безболісно. Але принципово не збирається цього робити.

– Я їй кажу – Іванка, що не жебракувати треба, а працювати! – з обуренням пояснює Наталя. – Якщо Макс твій не може знайти місце і не хоче бути вантажником, йди працюй тоді ти. А вона мені заявляє – я, каже, не можу, я сиджу з дітьми! Ні, ну як? Ось сімейка! Кажу – ну, не можете працювати, ні ти, ні він, сидіть далі тоді на дивані. Тільки ось прислів’я згадай, яке бабуся наша в селі завжди говорила: хто не працює, той не їсть! ..

– Слухай, але якщо там реально діти голодні? На суміш і гречку з кефіром хоча б могла б їм підкинути. Або, якщо не хочеш грошей давати, хоч продуктів би замовила для них… – каже Наталі подруга.

– Діти голодні – так у дітей там батьки є! Двоє дорослих здорових людей, на яких орати можна! Ні, я вважаю, що давати просто так їм не слід. Зараз я дам, потім мама, там дитячі прийдуть, потім ще хтось розщедриться – так вони й будуть сидіти, чекати, коли Максима в народні депутати оберуть на роботу запросять … Чим раніше вони зрозуміють, що треба ворушитися самим, тим краще!

***

– Я взагалі від неї в шоці! – ледь не плаче Іванка. – Рідна сестра називається! Знає ж, що у нас зараз непростий період. Наче вона сама від такого застрахована! Ну-ну … Стала мені ще лекцію читати, життя вчити. Сама така правильна, тьху!

Наталя не права – адже продукти дітям в складній ситуації купити треба? Або правильно вона вчинила, нічого потурати ледарям?

Як вам ситуація? Що думаєте?