Сестра поїхала в місто, але несподівано повернулася

Ми з сестрою в дитинстві були нерозлучні. Різниця у віці в нас невелика, всього два роки і тому і ігри, і інтереси у нас завжди були спільні. Всі навколо нам тільки заздрили, говорили, що ми як дві половинки одного цілого. І це дійсно було так.

Але час минав, ми дорослішали. Вона, закінчивши школу, подалася в місто. Казала, що там вона обов’язково знайде високооплачувану роботу і зустріне свого принца.

– Та хто тебе візьме на роботу! Тобі ж тільки-тільки 18 виповнилося! – говорила їй мама – Кинь ти цю дурість! Принців і у нас повно!

– А ось візьму і знайду! Ви ще заздрити всі будете! – кричала сестра, збираючи свої речі.

Вона у нас вперта. Якщо що в голову прийшло, кліщами не витягнеш. Вона поїхала, я залишилася в нашому містечку закінчувати школу. Ми частенько зідзвонювалися, вона знайшла роботу – влаштувалася офіціанткою в хороший ресторан. Докладала всіх зусиль, щоб виконати і другу частину обіцяного – знайти принца.

Я вступила до інституту, на факультет іноземних мов. Навчання мене захопило і я, на відміну від сестри, навіть і не думала про принців.

Але ось, в один прекрасний весняний ранок, на порозі з’явилася сестра. Точніше спочатку з’явився її величезний живіт, явно даючи зрозуміти, що хтось в ньому живе. З її розповіді ми дізналися, що у неї є чоловік і він працює менеджером у великій компанії. А приїхала вона, тому що їй захотілося розділити радість першого материнства в колі рідних і близьких. Народжувати вона вирішила в нашій місцевій лікарні.

Таким новинам ми дуже зраділи. Ще б! У батьків перший онук, у мене дорогий-улюблений племінник. І ось день «ікс» настав. Ми всі разом попрямували до лікарні. Просидівши в коридорі 4 години, ми нарешті почули перший крик нашого карапуза. Емоції били через край! Буквально через годину вийшла сама винуватиця торжества, і, з гордо піднятою головою, попрямувала в післяпологову палату.

Природно, що ввечері ми влаштували вдома бенкет. Така радість! Абсолютно здоровий малюк, мама себе почуває прекрасно.  Але вже на наступний день вся наша радість була перервана дзвінком з лікарні:

– Катерина Іванівна ким Вам доводиться? – запитала медсестра, яка мені подзвонила.

– Це моя сестра, а що? Щось з малюком? – розпереживалася я.

– Ні, з дитиною все гаразд, – заспокоїла вона мене, – а ось ваша сестра сьогодні вранці пішла, написавши відмову.

У цей момент я на собі відчула, що означає вислів «Земля йде з-під ніг». Ось вам і пологи в оточенні близьких і рідних. Пояснень ніяких небуло, вона просто втекла. Непутяща …