Сестра чоловіка: “З вас 30 гривень. За тарілку супу. “

Сестра мого чоловіка – педіатр. Коли у нас народилася дитина, ми жили в одній квартирі. І, якщо з дитиною щось траплялося, то вона ніяк не хотіла оглядати свого племінника. Так і говорила:

– Ідіть до лікарні або платіть мені.

Ні, так ні, я в лікарню ходила, що не піддалася. Потім ми з чоловіком переїхали жити до моєї бабусі, син пішов у садок. А я в декреті перевчилася на майстра нігтьового сервісу і влаштувалася працювати в салон краси.

Дізналася про це Валя, сестра чоловіка, зателефонувала нам і в гості запросила:

– Ти тільки лампу з лаками візьми, заодно манікюр мені зробиш.

Я їй відповіла, щоб вона гроші приготувала і озвучила суму, яку зазвичай беру за манікюр на дому.

– Ти що, які гроші? По- родинному мені зробиш! – обурилася вона.

Я їй нагадала, як вона відмовлялася безкоштовно оглядати мою дитину і відправляла нас в лікарню, або погоджувалася оглядати, але за гроші. Якщо вона гроші просила за свою роботу, чому я повинна щось безкоштовно робити. Вона сказала:

– Приходь, з оплатою розберемося.

Прийшли ми до неї, там ще свекруха була і подружка у Валі і всі на манікюр, як виявилося – безкоштовний.

Я озвучила свій прайс, погодившись зробити манікюр свекрусі безкоштовно. Вона часто допомагає нам з дитиною, тому я порахувала негарним брати з неї гроші. А ось з Валі і її подружки я планувала взяти по повній. Валя погодилася заплатити, а її подружка, яка розраховувала на безкоштовну послугу, пішла.

Свекруху я нафарбувала першою і вона відразу втекла по своїх справах.

З цими нігтями ми повинні були просидіти у Валі ще кілька годин. Чоловік грався з дітьми – нашим і дочками сестри. Прийшов час обіду, Валя налила своїм дочкам суп. Чоловік сказав, що наша дитина теж голодна. Тоді Валя заявила:

– З вас 30 гривень. За тарілку супу. І якщо вас годувати, то ще 60. Ну і що, що родичі? Адже ми безкоштовно нічого один одному не робимо.

– А я – няня, мене теж безкоштовно не годують? – запитав чоловік у своєї сестри.

– Ну, ти ж зі своєю дитиною сидиш, мої так – на додачу. – відповіла Валя.

– Тут те ж саме – своїх дітей годуєш і нашого в додачу. – посміхнувся чоловік.

– Ні, твоя дружина мені навіть знижку не зробить, я не буду нікого годувати безкоштовно!

Я мовчки встала і почала збиратися.

– Ти куди зібралася? А нігті? – розгублено запитала Валя.

– Прости, Валь, у мене дитина голодна, ми додому.

Зараз ще буду я за суп платити. Сама кликала в гості, ось вона – гостинність. Що дивного в тому, що я хочу оплату за свою роботу? Всі хочуть і Валя теж. А діти тут при чому? Що за маразм з продажою супу?

Ми пішли, нігті Валі я так і не доробила, тому гроші з неї не взяла. Тепер я у неї – ворог номер один.