Сама привчила чоловіка, а тепер мучуся з ним

З Миколою ми одружилися вже давно, ще за часів студентства. Він не став ходити довго навкруги й вже через пів року нашого знайомства зробив мені пропозицію, а ще через два місяці ми одружилися.

Його батьки вирішили забрати його бабусю у свою квартиру, а її квартиру звільнити нам. Так би мовити, забезпечити молоду сім’ю своїм кутом. Ми стали жити разом, все йшло чудово. Я, як зразкова дружина, намагалася в усьому догоджати чоловікові, допомагала з навчанням, приходила після занять і відразу бралася за готування, прання, прибирання, намагалася забезпечити в домі затишок і комфорт.

Чоловіка нічим крім виносу сміття не напружувала. Після навчання він приходив, я його годувала, і він йшов в кімнату дивитися телевізор або грати в комп’ютер. На вихідних ми могли погуляти, або ж він ходив з друзями, а я залишалася вдома готувати та прибирати. Іноді навіть доводилося лекції за нього писати, робити курсові роботи. Я намагалася бути зразковою дружиною і господинею, предметом заздрості його друзів.

Перші проблеми виникли на останньому курсі інституту. Я писала дипломну роботу, багато приділяла часу навчанню, затримувалася в інституті. Часу на домашні справи було мало, іноді навіть не було що їсти. Такий розклад абсолютно не влаштовував Колю. Він звик, що вдома його чекає їжа, чистота, написані лекції та дружина в ліжку. Тому, коли всього цього не стало, він почав обурюватися.

На всі мої відмовки, що у мене немає часу, Коля починав кричати, що мої проблеми його не хвилюють. Допомагати мені по дому він категорично відмовлявся, мовляв, не чоловіча це справа, мити підлогу і посуд. Хоча часу у нього було достатньо, диплом за нього писав хтось інший, він домовився. Я стала готувати та прибирати ночами, але через вічного недосипу почалися проблеми з навчанням, я спала на лекціях. Через три місяці такого життя, Коля пішов жити до мами. Я залишилась одна.

Спочатку дуже переживала, а потім зраділа, адже тепер мені ніхто не заважає, і я можу повністю присвятити себе навчанню. З чоловіком ми бачилися лише на вихідних. Свекруха не раз мені говорила, що не можна так жити. Але чомусь дорікала в ситуації, що склалася тільки мені, Коля був у всьому правий. Мої доводи не враховувалися зовсім. Мені було образливо.

Через два місяці я захистила диплом, склала іспити та закінчила інститут. Тепер я знову була вільна. Коля повернувся до мене, ми стали жити як раніше, він теж абияк зміг захистити диплом. Після закінчення інституту постало питання про пошук роботи. Весь час, поки ми вчилися, нам допомагали батьки. Тепер же вони відмовлялися допомагати та вимагали від нас самостійності й самозабезпечення.

Я була не проти, роботу знайшла швидко і щосили працювала, заробляючи невеликі, але гроші. Коля не поспішав з пошуком. Йому все було не так, то маленька зарплата, то далеко від дому, то графік, то ще купа відмовок. Він сидів удома або зустрічався з друзями, пив пиво, відпочивав. Домашні клопоти були так само на моїх плечах. Я бігла після роботи додому і в поспіху готувала вечерю.

Колю стало вічно щось не влаштовувати, він сидів удома, йому було нудно, тому чіплявся до кожної дрібниці. Я розривалася між роботою і будинком, не встигала, у мене не було сил. Чоловік нічим не допомагав, а тільки дорікав. Почалися сварки, я мовчала, плакала, намагалася догодити йому щосили, любила його. В наші сварки стала влазити свекруха, яка теж все життя жила за правилом «жінка повинна тягнути на собі все». Закиди посипалися з двох сторін.

Через пів року Коля все ж зміг влаштуватися на роботу. Він приходив пізно ввечері, тому у мене був час на прибирання і готування. Мені стало легше, я стала встигати робити домашні справи, сварки на час припинилися. Через рік я завагітніла.

Вагітність проходила важко, я сильно втомлювалася, не могла так само пурхати після роботи по дому. Знову почалися докори та скандали. Чоловік не розумів мого стану, не шкодував, вимагав уваги й турботи тільки до себе. Я намагалася все встигати, але всі мої спроби й «потуги» довели до лікарні. Чоловік знову поїхав до мами.

Я пролежала на збереженні місяць, після виписки мені був призначений повний спокій. Дізнавшись про це, Коля вирішив не повертатися додому. Йому була не потрібна немічна жінка. На вихідних він відвідував мене. Мені було гірко і прикро, я часто плакала. Уже тоді потрібно було бігти від нього, побачивши його у всій красі, його егоїзм, але я продовжувала його терпіти.

Народився син, але це радісна подія не принесла щастя і розуміння в нашу сім’ю. Чоловік повернувся додому, але ненадовго. Дитина плакала, за ним потрібно було весь час доглядати. Коля не висипався, його це дратувало, їсти не було що, я не встигала нічого по дому. Знову почалися докори та скандали. З сином він зовсім не хотів допомагати, вважав, що всім має займатися мама. А у мене просто не вистачало рук, сил і часу. Чоловік мене не розумів. Він приходив ввечері, вимагав вечерю, дивився телевізор і йшов спати. За весь вечір він міг навіть не підійти до сина.

Одного разу, коли я не спала вже два дні через хворобу сина, Коля прийшов і знову почав сипати докорами. Тоді я не стала мовчати, висловила йому все, що про нього думаю. Чоловік сторопів, розлютився і зі злістю вдарив мене.

Я впала, почала плакати, а Коля пішов до мами. Ми не бачилися місяць. Я подала на розлучення, але якимось чином ми все ж помирилися. Тут зіграла роль свекруха, яка вперто наполягала, що дитині потрібен батько, що Коля шкодує про скоєне, що батьки мої занадто далеко і їхати до них із немовлям було б нерозумно. Я погодилася і вирішила дати чоловікові ще один шанс.

На певний час наше життя налагодилося, але і зараз, через 2 роки, я не бачу підтримки від чоловіка. Він більше не піднімав на мене руку, менше дорікає, але все так само холодний до сина і до мене. Коля працює, потім проводить час як хоче, мені не допомагає. Ми живемо як сусіди, а я його домробітниця.

Я так старалася бути ідеальною дружиною, нічим не напружувати чоловіка, що він у підсумку став ледачим, егоїстичним і безпорадним чоловіком. Я сама зробила його таким. Тепер пожинаю плоди своєї багаторічної турботи. Перевиховати не вийде, у нього є надійний тил в особі матері, яка так само «підтирає» за ним. Я зла на саму себе, адже так старалася догодити чоловікові, що робила все на шкоду собі.

Поки живемо разом, син ходить в садок, я вийшла на роботу. Чекаю наступного скандалу, після якого зможу все-таки грюкнути дверима і піти від цього егоїста …