Ризикнула помститись начальнику і не прогадала

Я живу в маленькому містечку окремо від батьків у власній квартирі. Роботи в місті не так багато, а добре оплачувану знайти проблематично.

4 роки тому я влаштувалася в нашу місцеву адміністрацію фахівцем в один з відділів. Працювала старанно, чесно і відповідально до всього ставилась. Через рів мене підвищили до старшого фахівця. Все було добре.

Приблизно рік тому у нашого відділу змінився начальник і почався просто справжнє пекло для мене. Новий начальник спочатку був ввічливим до мене. Потім став доручати всякі додаткові невеликі справи. Потім вимагав виконати роботу раніше терміну, а коли я її виконувала говорив, що я працюю мало. Премій і надбавок відповідно немає, хоча собі регулярно виписував.

За цей рік начальник вимотав мені всі нерви. Я стала сумніватися у своїх здібностях і кваліфікації, хоча з кожним місяцем обсяг моєї роботи тільки зростав і я справлялася з навантаженням.

Якось поговоривши з колегою, коли начальник був на лікарняному, я дізналася, що завдяки моїй роботі наш відділ став найкращим за показниками, але преміювали тільки самого начальника, оскільки саме він видавав мої труди за свої та звітував перед вищим керівництвом.

Ця інформація запалила в мені вогонь праведного гніву і я, плюнувши на можливі наслідки у вигляді звільнення, пішла і розповіла все голові адміністрації, який і є нашим вищим начальством. Розмова вийшла довгою. Я говорила все як є, не соромилася все називати своїми іменами, показала всі папери та документи, якими займалася весь цей час.

Він уважно вислухав і відпустив мене у відпустку на 2 тижні, щоб я відпочила і підлікувала нерви. А коли я повернулася, то дізналася таку новину, що мого начальника звільнили, а мені голова запропонував обійняти посаду звільненого начальника відділу, який так довго мені мотав нерви.

Ось така історія зі щасливим кінцем. Навіть не віриться, що так буває.