Розповісти правду або зберегти секрет

– Віра ж мені навіть не подруга, так, приятелька з роботи, – розповідає моя знайома, тридцяти дворічна Оля. – Пів року з нею в одному кабінеті сидимо! Звичайно, вже давно все одна про одну знаємо, про дітей, чоловіків, батьків … Вона одна виховує донечку п’яти років. Дитина в садку, няня напохваті. Батьки з донькою їй не допомагають ніяк, сама справляється. Живе вона дуже скромно, я навіть по обідах бачу – кашу та макарони носить з дому в боксі …

– Може, вона просто на дієті якісь особливій?

– Точно, на особливій, називається «іпотека», ага. О-о-о дуже ефективна штука … Нічого не купує, якщо тільки дитині. Я їй дитячі речі віддаю, у мене від моєї дочки залишаються джинси, кофтинки цілком пристойні. Перший раз незручно було, коли принесла, деякі ображаються адже, якщо їм пропонують ношене. Але Віра з радістю все забрала і спасибі сказала … Ти, каже, принось, якщо що не шкода …

– А що, батько дитини не допомагає їм зовсім?

– Слухай, ось в батькові-то й річ. Я не питала її ніколи про нього, в душу не лізла. Знаю, що заміжньою Віра ніколи не була. Але питання про аліменти я їй якось задала, теж ось, як і ти. Вона відразу відрізала – ніякого батька в Ілони немає! Загалом, там стара непроста історія, яка досі не забута, і Віра дуже на цього чоловіка ображена. Так, що навіть не сказала йому про дитину … Живе він і не знає, що у нього дочка є …

– Зрозуміло …

– А тут недавно я випадково побачила у неї на фотографії в телефоні – знаєш, кого? Свого троюрідного брата! Ми з ним в дитинстві разом росли у бабусі, і дотепер спілкуємося добре, хоча рідня не найближча. Він зараз дуже заможний і успішний, працює у великій будівельній компанії на керівній посаді. Але людина хороша, простий,  не зарозумілий …

– Як ти до неї в телефон-то потрапила?

– Ой, та сиділи, обідали, говорили  й захотіла вона мені якусь сукню показати, яку сама шила … Стала гортати фотки старі, я дивлюся, а там Вадим власною персоною! Кажу, Віра, а це у тебе хто? На одного знайомого схожий сильно … Вона спочатку сіпнулася, прибрала фотку, а потім каже, та навряд чи ти його знаєш. Він птах не нашого польоту, мовляв, працює в … і компанію назвала. І показала знімок. Ну точно, Вадим!

– А у неї-то звідки такі знайомства?

– Я те ж саме запитала … З минулого життя, відповідає. Ти, каже, питала про  батька Ілони? Так ось він, на фото …  У Вадима нашого, виявляється, п’ятирічна дочка, про яку він ні слухом, ні духом! …

Вадиму тридцять вісім років, він два рази був одружений, але дітей ні в одному шлюбі так і не нажив. У першої дружини було безпліддя, у другої – син від першого шлюбу і народжувати другу дитину вона так і не стала.

– От начебто все при ньому, а дітей немає і дуже його це засмучує, – розповідає Оля. – І увагою жінок не обділений, але народжувати дітей вони щось не поспішають … Він так-то бадьориться, мовляв, панікувати ще рано, тридцять вісім для чоловіка не вік. Все ще буде, він говорить. З моєю донькою возитися просто обожнює і вона його дуже любить … Точно знаю, що Вадим був би щасливий, якби дізнався, що у нього є дочка! Напевно б допоміг Вірі матеріально. Одягнув, взув би дитину, мождиво, і з іпотекою вирішив би питання – для нього ці її суми взагалі смішні …

– Ну так нехай Віра скаже йому про дочку! Чого вона, справді, мучиться-то? Зроблять ДНК-тест, це зараз не проблема. Він батько, має право знати. Образи образами, але, врешті-решт, це ж і в інтересах дитини. Скільки можливостей відкриється перед дівчинкою з батьковими грошима …

– Я намагалася їй сказати, але вона, уявляєш, і слухати не хоче! Нічого, каже, мені від нього не треба, ні копійки в нього не візьму ніколи! Я ж Вірі так і не сказала, що Вадим мій родич. Вона його так ненавидить … Говорити про дитину не хоче категорично …

І Оля тепер на роздоріжжі. Може, взяти та й сказати братові самій, що у нього є дочка? Зрештою, не так просто звела доля Олю з Вірою у величезному мегаполісі. Можливо, саме заради того, щоб таємниця нарешті перестала бути таємницею? Адже Віра теж не права за великим рахунком, що мовчить стільки років. Батько має право знати …

Зрештою, брата свого Оля знає добре. Він людина цілком адекватна, не падлюка, якщо вже й образив дівчину колись давно, то напевно не зі зла, а просто так склалися обставини. Шкодити матері своєї дитини і вже тим більше самій дівчинці, він не буде, а полегшити та покращити якість життя їм обом зможе легко …

Або все ж Оля не має ніякого права втручатися в цю справу? Це чуже життя, і крапка. Всі й без неї розберуться?