Розлучились через спадщину: не думала, що таке буває
Моїй колезі 34 року. Аня заміжня, є дитина 5 років. Ми не близькі подруги, але часом можемо зупиниться, поговорити.
Я, звісно, такі особисті теми на обговорення колег виносити не звикла, але всі люди різні. А тут, мабуть, їй ще виговоритися хотілося.
Так сталося, що в Ані восени помер батько. Мама померла на два роки раніше, братів-сестер у неї немає, так що постало питання вступу в спадщину. Здавалося б, у чому тут проблема? Інших спадкоємців немає, паювання не буде, як і сварок і кровних образ. Але. Біда прийшла, звідки не чекали.
У її чоловіка є двоє дітей від попередніх стосунків, причому, одна дитина від зареєстрованого шлюбу, а друга – від наступних, незареєстрованих відносин. Ну, і спільна дитина з Анею, вже в цьому шлюбі. Живуть вони в приватному секторі в 15 кілометрах від міста в одному будинку з батьками чоловіка.
Будинок, як я зрозуміла, непоганий – великий, просторий, але вимагає фінансових вкладень, причому великих і регулярних. А у її чоловіка є ще дві сестри зі своїми сім’ями, живуть, правда, окремо. Ну, живуть і живуть, не без конфліктів, але, як вона говорила раніше, в цілому непогано.
Правда, є маленький нюанс: будинок ніби як її свекри обіцяли після своєї смерті залишити її чоловікові, але якось далі слів справа не йде. Ну, не йде – і добре, жити можна. А тут Аня, нарешті, вступає в спадок. Однокімнатна квартира в місті та невелика ділянка землі в дачному масиві в 10 хвилинах їзди від міста залишаються їй. І що тут починається!
Вдома починається, в буквальному сенсі, пресинг на тему того, що землю треба продавати. Мовляв, навіщо вона потрібна, коли ви та так живете в приватному секторі, за неї платити треба, на ній працювати треба і все в такому дусі.
– Я тоді уявити не могла, – обурювалася Аня, – що через це ми з чоловіком почнемо постійно скандалити. Продай та продай, набридло!
– Ну продасте ви землю, а що потім? – цікавлюся я. – Куди гроші вкладати будете?
– А ти як думаєш? – ще більше злиться вона. – В будинок, звісно. У будинок, у якого купа потенційних спадкоємців! Так на мене ще й ображаються, що я цього робити не хочу!
І, знаєте, я її розумію. Одна справа – вийти заміж за людину, у якої просто є діти від попередніх стосунків. Цей факт ще не робить його поганим – хіба мало що сталося тоді, але … Ображатися на прагнення жінки залишити свій спадок своїй (ну, в цьому випадку – спільній, але рідній їй) дитині – це якось … фу. Як і вирішувати за рахунок спадщини дружини свої фінансові проблеми.
– А чому ви не хочете на тій землі побудувати невеликий будинок для себе? – мені, правда, стало цікаво, – тому що, коли вже такі взаємини з родичами чоловіка, то краще жити окремо, тим більше, що стартовий капітал (земля) є. Я б так зробила. А квартиру, якщо ви не хочете переїжджати туди, здавати. Ось вам і дохід додатковий для будівництва. Або продати і землю, і квартиру, і купити іншу, побільше – двушку там, або навіть трикімнатну?
– Так я б із задоволенням, але чоловік категорично проти. Ось уперся, що треба землю продавати, і все тут. А я не хочу і не буду.
Ну, поговорили, про розлучення тоді, звісно, не йшлося. Але через пару тижнів я бачу її без кільця, а потім дізнаюся, що з чоловіком вона все-таки розлучилася.
І ось ніби заведено вважати, що в розлученні винні обоє, але тут я її винуватою назвати ніяк не можу. Дитину, звичайно, шкода, та й вона вся якась … пригнічена ходить.