Роками приховував від дружини зарплату, витрачаючи її виключно на…

З Любою я познайомилась 6 років тому. Вона звичайна стомлена жінка середніх років, вагою біля 85 кілограм при зрості до 165 см. Наші діти спочатку ходили в один дитячий садок, потім в одну школу. Вона була схожа на загнаного коня, який з останніх сил тягне непосильну ношу. Звичайна коротка «жіноча» стрижка для зручності, тьмяні  речі, дивлячись на які неможливо вгадати їх колишній розмір, колір і рік випуску.

З розваг – серіали, зрідка книги в м’яких обкладинках. Жила Люба з чоловіком і двома дітьми в орендованій однокімнатній квартирі, з молодшим навіть спали в одному ліжку. Жили дуже бідно і скромно.

Але навіть з цих скромних коштів Люба примудрялася приготувати чоловікові та старшій дитині (молодший харчувався грудьми) повноцінний сніданок, вечерю та обід з першим, другим і третім. Купити нову постільну білизну десь за оптовою ціною. І так далі і тому подібне. Їм, звичайно, доводилося виживати, але Люба на долю не нарікала. Чоловікові поганого слова не сказала.

Вона все чекала, коли можна буде закінчити грудне вигодовування і влаштуватися нянею в садок. Там вона буде і при дитині, і сита, і в теплі, хоча робота досить важка – виносити горщики, мити підлоги.

Нарешті, її мрія збулася. Син поступово і без нервів прилучався до садка. Оля отримала можливість економити, отримуючи обід, а якщо потрібно – то і деякі недоїдки. Але чоловікові, ясна річ, продовжувала готувати повноцінний сніданок, обід і вечерю, продовжуючи його обпирати та обходити.

У цей період стався досить неприємний інцидент. Люба завагітніла. Чоловік вирішив, що вони тепер живуть бідно, зарплата у неї невелика і відправив дружину на аборт. Люба згнітивши серце погодилася, розуміючи, що на 3 тисячі, які отримує чоловік, виживати практично нереально.

На себе у жінки не залишалося часу від слова зовсім. Тільки один день в році – в день народження – чоловік відпускав її по магазинах або в перукарню на пару годин. Весь інший час вона брала на себе роль господині домашнього вогнища, називаючи чомусь чоловіка добувачем. Однак, все виявилося не так просто.

Я не бачила Любу досить довгий час, а потім дізналася, що вона розлучилася. Старший син залишився з батьком, молодший – з мамою. Я довго крутилася навколо, не наважуючись запитати про причини розлучення. Але Люба розповіла все сама.

Виявилося, що всі 8 років сімейного життя зарплата чоловіка була в майже три рази більшою. Не 3 тисячі, а 8500 грн. Правда якимось чином виплила назовні та в родині вибухнув колосальний скандал. З’ясувалося, що частину грошей,  зекономлених коштом Люби та дітей, чоловік віддавав матері, маючи намір купити машину (причому, не зрозуміло, на кого б вона була оформлена). Але найстрашніше, що ще приблизно 2 тисяч на місяць чоловік витрачав на посиденьки в сауні з другом, причому в цій теплій компанії були присутні й повії, а  це коштує досить недешево.

Як це з’ясувала Люба, я вже не питала, але промайнули слова про якийсь фото з лазні або відео, тобто є і документальні підтвердження всіх цих неподобств.

Рішення про розлучення Люба прийняла остаточно і безповоротно – втрачати їй було, в принципі, вже нічого, крім своїх ланцюгів. Дітей вони розділили  – молодшого до мами, старшого – до тата. Спочатку Люба продовжувала працювати в садку, а потім, коли син повністю адаптувався, влаштувалася вже на нормальну роботу.

Поступово вона розвідала, де взяти пристойний одяг, взуття з розпродажу. І навіть почала займатися фізкультурою, правда не в залі, а вдома, сама. Життя її поступово стало налагоджуватися.

Чоловік Люби досі, якщо зустрічає когось зі старих знайомих, скаржиться на колишню дружину. Мовляв, зруйнувала сім’ю через таку дурницю. Машина, мовляв, була б все одно спільна, це я збирав, мав право, це була моя зарплата. А щодо повій, ну було пару раз, але я ж чоловік, а вона геть розтовстіла після пологів. І взагалі, нам потрібна різноманітність.

На це знайомі зазвичай розсіяно кивали й тікали геть. Однак він й досі не розуміє, що саме  зробив не так … Ну приховав від дружини зарплату, занизивши її в три рази. Подумаєш …