Родичі звинуватили нас в тому, що ми накопичували гроші на власне житло

Після одруження ми з чоловіком намагались максимально економити. Ми знімали квартиру, а кожну заощаджену копійку відкладали на рахунок в банку.

Після того, як не стало свекра, свекрусі та зовиці знадобилася підтримка. Тоді ми вирішили двох зайців одним ударом: і нам економія, і їм підтримка. Перші 4 роки все було добре. Ми відкладали гроші на житло, мовчки, адже грошики люблять тишу. Ні друзі, ні родичі про це не знали.

Варто було Маші закінчити школу,  як почалися думи, куди Машу прилаштувати з її нікудишнім атестатом і мінімальними балами по ЗНО. Свекруха почала наполягати на тому, щоб ми оплачували Маші навчання в інституті. Мовляв, не дарма ж вона 11 класів закінчила. Ми відмовилися і знову промовчали про гроші.

У Саші у свій час були сумніви, він думав, що робить нечесно, але я йому нагадала, що живемо ми на пташиних правах, нам навіть реєстрацію зробити відмовилися. Саша виписався за наполяганням матері, коли ми з ним з’їжджалися,  Сашу тоді постійно прописала до себе моя мама. Жити у неї був не варіант, адже у мами однокімнатна квартира. Так ось, Маша образилася. Її «єдина опора» повернувся до неї п’ятою точкою під керівництвом дівчини, якій вони з матір’ю милостиво дали притулок.

Маша пішла працювати, її мама прилаштувала до них в комунальну кампанію секретарем, виживши старого. Комунальники – вони й є комунальники. Як їм щось треба, наприклад – тарифи підвищувати, так все у них обґрунтовано. А як свої зобов’язання виконувати – відмазка на відмазці. І не важливо, директор КП це або бухгалтер з секретаркою. Маша отримувала майже 30 тисяч, при тому, що у відомості її зарплата була близько 18. Всі задоволені, всі щасливі.  На наші з Сашком кишені перестали зазіхати, і на тому спасибі. Як тільки у Маші з’явилися свої гроші, зовиця почала говорити всім, що вона особисто мене годує.

Ми з чоловіком вирішили – настав час з’їхати. Моя мама додала нам грошей на перший внесок і ми взяли двокімнатну квартиру в іпотеку. Поки у квартирі йшов ремонт (велика частина – своїми руками, брали після алкоголіків), ми ще жили у цих благодійниць. Поки ми бігали по банках в очікуванні схвалення, свекруха вийшла на пенсію. Вона терміново відправила Машу на бухгалтерські курси, і через 2 місяці Маша отримала сертифікат і пішла на місце своєї матері, але працювала з її допомогою.

Ремонт був зроблений, ми з’їхали. Вислухали купу звинувачень, що не мали права збирати гроші потай, що краще б пустили їх на освіту Маші, але ми не звертали на них уваги. Радість від переїзду та усвідомлення того, що у нас є своє житло, зашкалювала. Ми ще речі розпакувати не встигли, як дізналися новину: Маша чекає дитину, де щасливий татусь, ніхто не знає.

Нас стали терміново закликати назад, під приводом «разом буде краще!», але навіть Сашу пересмикнуло від думки повернутися. Тоді почалася вистава під назвою: «Ах, я – немічна пенсіонерка!»

Мій чоловік розривався між двома квартирами. Вагітна Маша і «хвора» мама забирали в нього купу часу, в результаті почала страждати робота і знизилася зарплата. В черговий раз, коли Саша відсипався вдома після опівнічних відвідувань мами, я поїхала по магазинах. Подруга запросила мене на народження її малюка і я вибирала подарунок. У дитячому відділі торгового центру, вагітна зовиця в компанії своєї бадьорої матінки вибирали ліжечко. І не просте, а за 8 тисяч. Я дістала телефон і зняла все на відео, щоб показати Саші. А потім підійшла і присоромила.

– Ну і що, що Саша до своєї сім’ї їздить? Це у тебе нерви нікудишні й ти занадто гостро на все реагуєш. Ми з мамою йогою захопилися. Не класичною йогою, а для пальців рук. Я тобі потім скину пару вправ, для спокою. Посидиш, поробиш. – засміялась мені в обличчя Маша.

А свекруха, на її словах, скорчила пальці й почала пхати їх мені під ніс. Мене це дуже розізлило. Пахло сигаретами, брудні пальці під мій ніс! Я у відповідь теж показала «мудру». Але власну. Великий, середній, безіменний пальці і мізинець загнула, середній розслаблено дивився вгору. Ох, вою було.

Додому прийшла, Сашка вже не спить. Відразу мчить на мене, докоряє. Як я посміла хворий і вагітної середній палець показати? Я йому відео під ніс (спасибі століття розвинених технологій!) Він одразу замовк. Подзвонив, відчитав там всіх. Уже два місяці до нас ніхто не сунеться. А зовиця мені прислала вправи, як обіцяла. Але не ті, а зображення дулі та заяву, що не бачити Сашкові маминої квартири. На щастя, чоловік рукою махнув.

Я знайшла в інтернеті опису цієї йоги для пальців, розминаюся на роботі. Та й вдома інколи, вечорами. Хороша штука, ці вправи. Головне – не перестаратись.