Родичі “потурбувались” про сироту

Життя Арсена було схожим на казку. Його батьки пристойно заробляли, а тому вони двічі на рік їздили з дітьми на відпочинок. Батьки дуже любили дітей і одне одного, ніколи не лаялись і завжди були готові прийти на допомогу.

Коли Арсену було 14 років, він залишився сиротою. У страшній аварії, яка сталася з вини п’яного вантажівки загинули його батьки та  молодша сестра. На допомогу хлопцеві прийшли родичі. Брати та сестри батьків організували похорон, поминки. При цьому ніхто не хотів брати хлопця до себе.

Тільки коли органи опіки прийшли до нього додому, родичі без особливого задоволення почали вирішувати з ким краще хлопцеві буде. Тоді Арсена забрала сім’я рідного брата батька, якій паралельно перейшов  контроль над майном: квартирою, машиною і гаражем.

У сім’ї Арсен став четвертою дитиною, не сказати, що йому були не раді, але й щастя особливого він не бачив в очах оточували його людей. Годували, поїли, купували, що потрібно для школи, потім вже для училища і все. Ні спілкування дружнього, ні любові, він не бачив. Хлопець закінчив навчання, вирішив все ж жити окремо в якийсь момент. Коли він висловив бажання повернутися у свою квартиру, у відповідь почув, що все майно батьків давно вже розпродано і гроші отримані за нього витрачені на утримання Арсена.

Хлопець був у замішанні, тому як йти йому фактично було нікуди. При цьому, своїм дітям дядько і тітка придбали окреме житло на нібито зібрані гроші та відселили їх. Йому ж вони порадили знайти дівчину / жінку з житлом і перебратися до неї.

Арсен зняв кімнатку, а через пару років познайомився з жінкою, старшою за себе на 3 роки, з квартирою і юридичною освітою. Їй м’яко кажучи не сподобалося те, як обійшлися з її хлопцем і вона вирушила до рідні поспілкуватися особисто. Арсен не знає про що вона говорила з його ріднею, але з того дня, дядько і тітка стали переводити йому щомісяця енну суму. Вистачило їх років на 6, потім рідня пішла на пенсію відмовилася допомагати, мотивуючи тим, що пенсії їм ледь вистачає. На тому спілкування з ними й припинилося.

Весь цей час Арсен накопичував гроші, намагався максимально економити, додав до тієї суми, що отримував від рідні та купив простору студію. Не порівняти з батьківською дворівневою п’ятикімнатною квартирою, зате своє житло.