Родичі покарали мого чоловіка за покинутих дітей…

Мої батьки загинули в автокатастрофі. Мені тоді було сім років і я залишилась жити з бабусею. Закінчивши школу, поїхала на навчання в інше місто. Бабуся померла за місяць до мого повноліття і я залишилась сиротою.

Коли мені виповнилося 19 і я вискочила заміж, прекрасний чоловік 37 років, добрий, турботливий, просто як з казки. Ми познайомились, коли я тільки вступила до інституту, а на третьому курсі я завагітніла, народила дочку, а через рік народила ще й сина. Я успішно закінчила інститут заочно.  Чоловік мене у всьому підтримував і я була дуже щаслива, проте щастя тривало не довго.

Коли синові виповнилося три роки, коханий і турботливий чоловік зібрав речі і пішов! Скільки було пролито мною сліз, через його зраду, через відсутність роботи, через відсутність грошей, але ж у мене на руках двоє малюків. В садку не було місць, а жити якось треба.

Я подала на аліменти і пішла працювати ночами. Було дуже страшно залишати малюків самих, але іншого виходу в мене не було. Треба крутитися, треба працювати. Через півтора місяця мені прийшли аліменти в розмірі 700 грн. Тоді я зрозуміла, що ніякої допомоги від колишнього чоловіка я не отримаю.

Через рік тортур, нам дали дитячий садок, я змогла влаштуватися на роботу. Поступово все у нас стало налагоджуватися, дітки підростали, я теж, тільки по кар’єрних сходах! Через два роки ми навіть змогли з’їздити на море відпочити. Згодом я змогла купити машину. І тут з’явився колишній чоловік:

– Пробач мені, я не можу жити без вас, я вас дуже люблю, пробач, благаю!

– Тебе не було чотири роки. За ці чотири роки ти навіть не спромігся дізнатися як у нас справи, а тепер пробач? Я не хочу тебе більше бачити!

Він пішов, а через місяць мені прийшла повістка в суд, він вирішив відсудити дітей у мене. Тоді мені стало по-справжньому страшно. Я знайшла хорошого адвокати, і виграла суд. Проте найбільший сюрприз мене чекав попереду.

Через пів року після суду, прийшов адвокат батька мого колишнього чоловіка, дід залишив заповіт на онуків. Тоді я зрозуміла, чому він хотів зі мною помиритись, а коли не вийшло – вирішив відсудити дітей. На нас йому було все одно, він просто хотів грошей.

У мене з дітьми все налагодилося, вони ходять в приватну школу, я зараз заступник директора в успішній фірмі, але я ні коли не забуду, кашу на воді один раз в день і п’ять днів голоду, тому що не було грошей.