Родичі незадоволені тим, що я незаміжня

Мої рідні завжди чимусь незадоволені: то я веду “неправильний” стиль життя, то професію погану вибрала, то ще щось не так.

Тепер же їх починає хвилювати той факт, що я до сих пір не вийшла заміж. Чому це взагалі комусь цікаво? Адже з людиною мені жити, а не їм. Саме з цим пов’язана моя вибірковість щодо партнера. І я не можу просто взяти і прийняти кільце від першого зустрічного. Це не тільки буде неправильно, але і повністю безнадійно. Адже практика чітко показує який в країні відсоток розлучень. Сумніваюся, що всі ці люди були щасливими парами. Ймовірно точно також вступили в шлюб тільки тому ,що це було потрібно.

Я щиро не розумію, як це можна пояснити своїм батькам. І якби ж то потрібно було зробити це тільки по відношенню до них, але до мене також докопується інша рідня. А з деякими з них я навіть не підтримую постійного зв’язку, тобто для мене вони ніхто. Сказати їм прямо і жорстко не можу, та й неправильно це буде. Хоча лізти в моє особисте життя – теж не найблагородніший вчинок.

Нещодавно намагалася обговорити цю проблему з моїм терапевтом, який порадив саме прямий підхід. Він стверджує, що розмінюватися на дрібниці в таких питаннях не можна. Адже в особистому житті потрібно діяти чітко і впевнено, точно знаючи, чого ти хочеш. Якщо цього не робити, то життя не буде життям в прямому сенсі цього слова. І найсмішніше, що скільки б я не намагалася з ним сперечатися він моїми ж словами доводив свою правоту.

Розмова з ним чимусь нагадала мені спілкування з моїми подругами, які точно так же використовували мої слова проти мене. Не до кінця розумію як це працює, але вони ніби брали всі мої думки, збирали їх воєдино і висловлювали мені. Я говорила з ними, а у відповідь чула лише себе. Це важко пояснити, але думаю ті, у кого є добре знаючі і розуміючі їх люди, зрозуміють, про що я говорю.

Все-таки рішення сімейних проблем ніколи не було простим завданням. Завжди необхідно враховувати інтереси обох сторін. Я повинна подбати в першу чергу про себе і одночасно про почуття своїх близьких. І приймати категорично одну сторону буде неправильно, адже поранити їх не хочеться. Хоча я не виключаю, що колись мені доведеться це зробити.