Родичам чоловіка не дає спокою той факт, що я ніде не працюю

З деяких пір я ненавиджу сімейні свята. Особливо якщо вони за участю улюблених родичів мого чоловіка. А сьогодні день народження його молодшої сестри, а тому зустрічі з ними мені ніяк не уникнути.

Річ у тім, що я не працюю. Вже майже п’ять років минуло з того дня, коли я прийняла для себе таке рішення.

Раніше я працювала, як і всі люди, в офісі з 9.00 до 18.00. Стажу у мене майже 15 років, але в один прекрасний день зрозуміла, що страшенно втомилася так жити. Дитина, готування, прибирання на мені. З якого дива я ще й повинна працювати.

Сказала про своє рішення родичам прямо. Я втомилася. Я звільняюсь з роботи.

Панікувати намагалися всі. Навіть моя мама, здавалося б порадій за дочку, але ні, вона постійно твердила мені: «Схаменися. У сім’ї повинні працювати двоє. А якщо з чоловіком щось трапиться. А якщо він тебе кине »і тд. і т.п. Не допомагало навіть те, що чоловік їй говорив: «Люблю Вашу дочку – готовий утримувати її вічно».

Але мама то моя змирилася з часом. Куди їй подітися. А ось з родичами чоловіка було складніше. Коситься вони почали на мене практично відразу. Таке рішення вони не розуміли і грубо кажучи не схвалювали, та постійно дорікали мені.

Здавалося б, яка Вам різниця взагалі. Я у вас нічого не прошу. Але при кожному зручному і незручному випадку вони починали задавати мені каверзні питання.

Заходили, як їм здавалося здалеку. Починали жаліти мого чоловіка: «Віталік бідний один працює, втомлюється». Начебто якби я теж працювала, то Віталік втомлювався б трішки менше.

Далі починалися питання від бабки чоловіка:

– А ти збираєшся виходити на роботу.

Я абсолютно спокійно говорила:

– Ні, не збираюся.

Бачу, що бабка починає заводиться:

– Вам не вистачає грошей.

– Нам на все вистачає.

– Подумай про дитину, його ще в інститут віддавати. Ти знаєш скільки коштує семестр?

– У мене є чоловік, він про все подумає.

На цьому місці бабку починає ковбасити.

Що найцікавіше, у всіх цих жінок – моєї мами, матері чоловіка і бабки, втрачено здоров’я на роботі. З якого дива я маю йти їхнім шляхом. Не розумію. При чому, навряд чи вони шкодують свого чоловіка, зятя, внука і сина.  Їм чомусь просто не зрозуміло, як це жінка не працює. З чого це дива.

Всі працюють і ти працюй. Немає чого тобі бути жіночною берегинею домашнього вогнища…