Робили з чоловіком домашнє завдання сина і посварилися в пух і прах. А на наступний день вирішили, що жодного розлучення не буде як мінімум до кінця школи

Михайлик міцно спав, зворушливо прицмокуючи уві сні губами і смикаючи ногою. Йому снилося щось дуже гарне, тому що періодично на обличчя сплячої дитини напливала посмішка.

Мама Олена ще пару миттєвій помилувалася на свого сплячого янголятка, нечутно зачинила двері в його кімнату і вирушила на кухню. А там ні про який сон і умиротворення і не йшлося. Там сидів тато Володимир і порожнім поглядом дивився перед собою у стіну. Навіть рука дружини, що лягла йому на плече, не вивела тата із похмурого стану.

– Ну, перепочили, тепер давай далі. Час за північ, а нам ще мову робити і з математикою треба якось закінчити, – тихо промовила мама Олена і вмостилася за стіл навпроти чоловіка.

Тато Володя підняв на дружину повний туги погляд. Вже п’ять годин вони роблять ці уроки, а навіть не думають закінчуватися.

– Може, ну його? Пішли спати, га? Завтра Міша у когось спише? — тьмяним голосом без особливої ​​надії закинув тато вудку.

Олена вдала, що не почула малодушної заяви чоловіка, рішуче підтягнувши до себе читацький щоденник сина.

А Володя з тяжким зітханням уп’явся в підручник математики, в якому в нього перед очима танцювали нахабні землекопи, які якогось дідька не можуть копати з однаковою швидкістю, ускладнюючи порядним людям життя.

Рішення тато вже знайшов, таки фізмат за плечима, та ось біда – його відповідь ніяк не хотіла сходитися з тією, що була надрукована наприкінці книги.

Вже він і так крутив рішення, і так. Намагався навіть через інтеграли вивести, але й це не виходило. Та й звідки інтеграли у п’ятому класі? Хоча з нинішньою системою освіти він би вже нічому не здивувався.

– А може ну його? У сенсі школу цю? Писати, читати і рахувати на пальцях він уміє, а все інше йому в житті навряд чи стане в нагоді, – жалібно промовив тато, коли годинникова стрілка застигла на позначці другої години ночі.

Мама Олена підвела очі на чоловіка і заявила, що вони не підуть спати, доки не зроблять уроки сина. Вона не хоче потім вислуховувати від вчителів, що він у них недалекийй.

– Ти ж фізмат закінчив, а з цими завданнями сидиш цілий вечір, двієчник! Ти тільки математику робиш, а я вже літературу закінчила, до цього намалювала навколишній світ і мову зараз почну робити!

– Ага, мова і я зроблю, ти математику вирішити спробуй!

Мама Олена, яка знала свого чоловіка зі школи, дуже засумнівалася, що він зможе зробити мову, тому що в тій любовній записці, яку він колись передавав їй під партою, було стільки помилок, що вона насилу зрозуміла зміст.

Чоловіка така оцінка його розумових здібностей зачепила. Він став доводити, що взагалі-то у нього в атестаті з мови стоїть п’ятірка.

– Та якби ти з Наташкою за однією партою не сидів, то вище трійки тобі в житті не поставили б! – викарбувала мама Олена. – Ти ж у неї завжди списував усе. А чого це в тебе очі так замріяно заблищали при згадці Наташки?

Олена згадала чоловікові зустріч випускників десять років тому, але той вирішив, що гіршого вже не буде і пішов у контратаку, нагадуючи дружині:

– А хто просто на весіллі з якимсь чоловіком обіймався? – пошепки волав тато Вова, намагаючись не розбудити cина.

– Ти у собі? То був мій двоюрідний брат! – Не менш люто, але так само тихо шипіла у відповідь мама Олена.

Спогади про всі двозначні ситуації тривали ще півгодини, потім Олена з Вовою уткнулися кожен у свій підручник.

Михайлик, який нічого не підозрює, вранці пішов до школи з готовим домашнім завданням, а небажані та все ще не розмовляючі один з одним тато і мама роз’їхалися по своїх роботах.

Олена думала весь день, що чоловік у неї негідник, він її не цінує, а вона ще молода і взагалі зможе чудово прожити сама. І ніхто їй на вухо хропіти більше не буде.

Вова розмірковував, що у разі розлучення купить собі гараж, утеплить його і житиме на другому поверсі, як справжній вільний вовк.

Повернувшись із роботи, мама з татом не обмовилися ні словом, навмисне ігноруючи один одного. Володя навмисне голосно хлюпав чаєм, а Олена до скрипу натирала дзеркало у ванній.

– Мам, тату, я вдома! – пролунав з коридору дзвінкий голос сина- Мені стільки всього на завтра треба зробити, ух!

У Олени зі щік зійшов рум’янець, а Володя подавився чаєм. Батьки переглянулися і зрозуміли, що жодного розлучення не буде як мінімум до кінця школи, бо поодинці вони такого обсягу завдань просто не вивезуть.

– За кавою схожу, – приречено промовив тато Володя.

– І мені вина візьми, чую, нічка на нас чекає довга, – задумливо промовила Олена, вчитуючись у домашнє завдання сина.