Робила заради дочки все, що вона хотіла. Замість слів подяки тепер чую, що я зіпсувала їй життя

Життя склалось так, що я – мати одиначка. У свої 18 років, я була безмежно закохана в одного хлопця і готова була заради нього на все. Мій коханий не був готовий до такого розвитку подій і не кажучи мене жодного слова, швидко поїхав в невідомому напрямку.

На той момент я тільки закінчила училище і влаштувалася на швейну фабрику, мені дали місце в гуртожитку. Я була в повному відчаї, навіть не уявляла, як жити далі. Ридала я тоді довго, але дівчата, які зі мною жили й працювали разом, підтримали мене. Я була сиротою, а тому в мене не було родичів, які б мені допомагали.

З того часу пройшло дуже багато років, але з подругами молодості ми дружимо і підтримуємо одна одну до цього часу.  Народилася у мене дочка Настя. Років через десять після її народження, подруга через профспілки допомогла мені отримати маленьку двокімнатну квартирку. Я їй за це безмежно вдячна.

Настя стала центром мого життя. Всі свої молоді роки я прожила її інтересами, щоб дівчинка ні в чому не відчувала потреби. Настя займалася волейболом, вона з командою об’їздила безліч міст, кілька разів навіть за кордоном була. Тепер вона виросла, стала така красуня. А я стала відчувати, що вона мене соромиться, з’явилися свої секрети.

Одного разу дочка закотила мені скандал:

– Навіщо ти мене на цей волейбол водила? Який від нього толк. Краще б я англійська вчила. Потрібен мені цей спорт, ти мені життя зіпсувала!

Для мене це було великим відкриттям, Настя завжди із задоволенням ходила на тренування і ніколи від поїздок на змагання не відмовлялася. Вона ж сама в третьому класі вирішила займатись волейболом, це ж була її, а не моя ідея.

Я зрозуміла, що це вплив нових подружок. Якось бачила їх з дочкою. Запитала, що за дівчата нові. Одна екскурсовод, супроводжує іноземців по історичних місцях, інша репетитор англійської. Дівчата гарно вбрані, модні. Ось звідки вітер дме.

А одного разу Настя привела додому хлопця й оголосила:

– Мамо, це мій чоловік, ми сьогодні одружилися, він буде жити у нас.

Ну добре. Хлопець красивий, звуть Анатолієм. Артист. Щоб його в наш театр взяли, потрібна прописка. Прописала я зятя до нас у квартиру. І мені раптом місця в ній не стало. Артист спить до обіду, потрібна тиша, вночі ролі репетирує, теж не можна заважати. Їсть багато, грошей не приносить.  Купили ми йому дуже дорогий одяг, щоб знайомитися з потрібними людьми та кар’єру просувати. Але віз і нині там.

Я періодично у зятя цікавлюся, як у нього справи з роботою. Так дочка мені знову скандал влаштувала, що не хоче, як я все життя одна без чоловіка прожити. Так я з нею згодна. Вирішила їй не заважати.

Я  зібрала валізу, подзвонила подружці, напросилася в гості, а там видно буде. Пожила у неї пару днів, поплакалась, поговорили, тут її родичка подзвонила попросила знайти когось собаку вигулювати й квіти поливати, поки вони на морі будуть відпочивати. Прилаштувала мене подружка на три тижні.

Гуляла я одного вечора собакою в парку, чую:

– Лариса, це ти?.

Сім років тому залицявся до мене Сергій, він мені теж подобався, але Настя вперлася і не дала мені заміж вийти, так ми й розійшлися. Сергій не одружився, як і я один. Розговорилися, між нами спалахнули колишні почуття. Тепер я наречена.

Зайшла до доньки забрати речі, вдома гори немитого посуду, речі зятя всюди розкидані, дочка в паніці, чоловік вдома не ночував. На мене кричить:

– Ти мені життя зіпсувала, а тепер йдеш, щоб щасливою бути.

Не розумію, чому зіпсувала, робила все, що могла, намагалася, собі багато в чому відмовляла. Тепер хочу з коханим чоловіком пожити, бути щасливою.