Роблю все, щоб батьки були задоволені, але на мене знову кричать

Працюю дитячим психологом і іноді дивуюсь, наскільки швидко доводиться дорослішати деяким дітям, в них і дитинства, як такого, зовсім немає. Ці діти схожі на дорослих, зрілих людей, запертих в тілі дитини. Цього тижня одна дівчинка  розповіла мені історію, від якої навіть у мене сльози на очі наверталися від того, з якою любов’ю і зовсім недитячою розсудливістю вона говорила …

Мама і тато знову кричали один на одного. Тато почав збирати свої речі у велику сумку, а мама злюща вийшла на кухню курити. Як же вона не розуміє, що це погано? Навіть я в 4 роки це знаю. Запах потім від неї стає дуже поганим. Я побігла за мамою, щоб її заспокоїти. Але вона суворо крикнула на мене: “Іди до свого татка! Ти така ж, як він!”.

Я дуже засмутилася, але не розплакалася і побігла зупиняти тата, щоб він не пішов. Я обняла його за ногу і посміхнулася. Він взяв мене до себе на руки і ми трохи посиділи з ним в тиші. Потім він піднявся, погладив мене по голові, взяв сумку і пішов до дверей. Я побігла за ним! Він просив мене повернутися до мами додому, але я вирішила йти з ним.

Ми прийшли в гості до батькових друзів. Там сиділи і дядьки, і тітки. Я трохи заспокоїлася і почала освоюватися в новому приміщенні. Нічого для дітей цікавого не знайшлося. Я бродила серед дорослих і відчувала, що дуже втомилася за цей складний день! Мене намагалися вкласти спати в іншій кімнаті, але моїм завданням було повернути тата додому!

Через якийсь час я почала плакати і говорити, що хочу до мами. Заспокоїти мене не міг ніхто. Я розійшлася не на жарт і татові довелося їхати зі мною додому! Тато в мене дуже хороший і добрий, мама теж хороша і дуже красива.

Я поки не можу зрозуміти, чому вони часто сваряться. Іноді я думаю, що через мене. Може їм не подобається моя поведінка? Я дуже стараюся малювати їм гарні картинки. Намагаюся  не заважати, коли вони зайняті розмовляють з кимось із дорослих або по телефону. Я сама ретельно умиваю з милом руки і обличчя. Навчилася дуже добре зав’язувати шнурки. Можу тихенько грати і не турбувати їх.

Чому ж мама недавно мене запитала: “Ну, куди ж від тебе дітися?” Я боюся, що вони мене віддадуть комусь! А я їх так люблю! Я дуже хочу, щоб вони помирилися і жили дружно! Я все для цього зроблю!