Рідні поїхали на море, а вона залишилась вдома…
Іванка й досі здригається, коли згадує спільну відпустку з родичами, після якої вона для себе твердо вирішила, що більше нікуди й ні за що з ними не поїде.
Її свекри – хороші люди, яких вона поважає, але аж надто метушливі, завжди все роблять швидше-швидше і все вирішують за всіх. Чоловіка це цілком влаштовує, він звик за стільки років, все-таки син своїх батьків, а на дітях це ніяк не позначається. Зате Іванка лізла на стіну вже на другий день відпочинку в такому темпі.
– Іванка, завтра о 8 на екскурсію поїдемо, ми знайшли хорошого гіда, його всі рекомендують, нам пощастило, він тільки завтра вранці вільний, потім у нього все забито. Збери дітей о7, щоб вже були готові, раптом форс-мажор! – щебетала свекруха за сніданком в перший же ранок відпустки.
– Але це дуже рано, може без екскурсії? Діти й в школі постійно ходять по музеях і театрах, їм це ще не цікаво. Ви їдьте, а ми з дітьми на море сходами, коли прокинемося, – запропонувала Іванка, а про себе тільки здивувалася, коли свекри встигли всякі екскурсії знайти.
– Ви так всю відпустку проспите! Дітям потрібно подивитися визначні пам’ятки, потім якась пам’ять залишиться!
– Та яка пам’ять, в 7 і 9 років … – зітхала Іванка, – вони вже через рік все забудуть, таке треба дивитися у свідомому віці, та й то, якщо самому хочеться…
Останніми словами фрази вона натякала на себе і чоловіка. Але свекруха була непохитна й о7 ранку в номер, де спали Іванка, чоловік і діти, пролунав наполегливий стукіт:
– Я ж казала, ви повинні вже бути готові. Ви що, спите там?! Уже все оплачено!
– Кохана, вони ж як краще хочуть, – виправдовував чоловік батьків, дивлячись на те, як Іванка тихо лаючись, намагається зібрати сонних дітей на екскурсію.
Щоб не псувати відпустку скандалами та образами, довелося підкоритися темпу і бажанням свекрів. Всі начебто були задоволені, тільки одна Іванка хотіла розслабитись і робити те, що сама хоче, а не слідувати чиїмось графікам, тому з нетерпінням чекала, коли ж настане останній день “відпочинку”.
Коли всі нарешті опинилися вдома, свекри за спільною вечерею тільки й говорили про те, що тепер потрібно їздити всім разом, адже було так здорово і весело, відпочивати великою дружною сім’єю.
Іванка вже тоді зрозуміла, що на наступну відпустку точно раптово захворіє, або хоча б несподівано буде завалена терміновою роботою, яку ніяк не виходить відкласти. І буде проводжати рідних в спільну поїздку скорботно, але смиренно нарікаючи на те, що їй не вдасться поїхати з ними. Як тільки ця картинка виникла у неї в голові, їй відразу полегшало.
А через рік, в наступну відпустку все це втілилося в життя. Іванка опинилася завалена роботою по горло і не змогла вирватися у відпустку, її рідні спочатку не хотіли їхати без неї, але вона їх запевнила, що все в порядку.
А коли вона зустрічала всіх через два тижні вдома і бачила їх задоволені, засмаглі обличчя і при цьому відчувала і себе щасливою, адже змогла відпочити за ці дні та ще більше переконалася, що все зробила правильно. І вовки ситі, і вівці цілі, так би мовити.
Чоловік, до речі, відразу розкусив хитрий план Іванки, але нічого проти не сказав, тільки попросив не говорити батькам правду, нехай далі думають, що в Іванки невідкладні справи, адже не хочеться ображати людей похилого віку.