Реальна історія: «Я тоді перекладачем працювала. Мій індійський бос надумав одружитися… »
Наречений він був що треба: багата сім’я, хороша освіта, свій бізнес, і до того ж – красень. Принаймні так було прийнято вважати в Калькутті. Наречену батьки знайшли відповідну – і красива, і вихована правильно.
– Розмова є, – сказав мені бос якось вранці, коли я прийшла на роботу, – Тут така справа. Сангіті хоче приїхати до мене.
– Дуже добре, – відповіла я, – Не бачу проблеми.
– Проблема є і вона в тобі.
Пояснення боса здалися мені зовсім дивовижними.
– Річ у тім, що Сангіті дуже хоче зустрітися з тобою.
-Не дуже розумію, що в цьому цікавого, але якщо хоче …
– Але вона хоче з тобою поговорити.
– І знову не бачу проблеми.
– Вона буде тебе розпитувати.
– Приховувати мені нічого.
– Ось тут-то ти і помиляєшся. Ти не повинна говорити їй, що ти працюєш.
– Стривай, – зраділа я, – Тепер я розумію, чому вона так хоче мене бачити. Мені теж було б цікаво подивитися на жінку, яка приходить просто так до мого чоловіка і сидить з ним з 9 до 18 щодня без жодного приводу.
– Так, – задумався бос, – Це якось ніяково. Добре. Тоді скажи їй, що ти – вдова.
– Ось ще! – обурилася я, – З якого це дива я вдова при живому чоловікові.
– Але зрозумій ти, жінка не може працювати ПРОСТО ТАК. Якщо вона вдова – куди не йшло. Або, наприклад, якщо сім’я вигнала її за розпусту.
– Тільки цього не вистачало!
– Тоді я не знаю, що буде! – здався бос.
Власне, нічого особливого не було.
Сангіті (дійсно неземної краси дівчина) приїхала з Індії і взяла у мене докладне інтерв’ю.
В ході інтерв’ю з’ясувалося, що я заміжня, вийшла заміж проти волі батьків і тепер живу зі своїм чоловіком і дитиною окремо від його тата і мами, сама заробляю на хліб, спільно з чоловіком приймаю рішення про життя нашої родини, сама справляюся з їх наслідками, а золото та вбрання мені не дарує ніхт і перспектива моя в цьому сенсі дуже туманна.
Так: і готую і прибираю в родині теж я.
Добра дівчинка вислухала мою розповідь зі сльозами на очах, обняла мене і назвала «бідолашною».
Чоловікові своєму вона повідомила, що змусити жінку працювати за гроші, готувати, прати і самій приймати рішення про своє життя – не по-людськи. А вже відсутність золота і нового одягу інакше як образою назвати просто неможливо.
Після від’їзду Сангіті я отримала премію за правильне виховання молодої дружини боса. Дівчина ще довго розповідала рідні і подругам, як страшна доля жінки у нас …