Реакція батьків школярки на її вагітність

Це був звичайний ранок. Наша дочка, яка ходила в старшу школу, завела свою машину і поїхала на заняття. Це був останній,  випускний клас. Наша дочка дуже любила вчитися. Вона віддавала на навчання всі свої сили і ресурси. Вона жила навчанням, і це було видно. Вона дуже чекала вступних іспитів, щоб в результаті здати їх на відмінно і вступити до університету і в майбутньому стати першокласними учителем.

Я встала вранці і пішла на кухню, щоб як завжди зробити собі каву. Не встигла я налити воду в чайник, як пролунав дзвінок на домашній телефон. Подзвонила медсестра зі школи. Я дуже злякалася, раптом з донькою щось не так. Однак вона мені повідомила, що дочка в повному порядку, ось тільки їй є про що мені розповісти.

Мені стало якось дуже не по собі, коли дочка взяла трубку. Не знаю, що це було, хвилювання або занепокоєння, але відчувала я себе, м’яко кажучи, не найкращим чином. Коли я почула її голос, то не зможна  нічого розібрати. Окремі фрази, які змішалися з риданнями, не несли ніякого сенсу. Я попросила її заспокоїться і сказати мені одним реченням коротко, що сталося. У неї вийшло. Вона сказала, що у неї буде дитина.

Це мене шокувало. Хотілося кричати і дізнатися, як таке взагалі могло статися. У моїй голові було повно думок, які змішалися в один величезний ком, що підступив до горла і не дав видавити хоча б слово. Я стала думати про те, скільки дверей закриється перед моєю дитиною тепер. Однак потрібно було хоч якось заспокоїти дочку, так що я придушила всі мої імпульси і попросила її спокійним, розміреним голосом повернутися додому.

Зволікати було нічого, так що я в ту ж хвилину набрала свого чоловіка. Він у мене дуже віруюча людина, служить у церкві пастором, і за сумісництвом є адміністратором. Я намагалася якось зупинити свої емоції і пояснити йому, що ж сталося. Він вислухав мене і сказав, що скоро буде.

Через кілька хвилин я почула, як двері гаража відкрилися. Значить, чоловік вже на місці. Я підійшла до вікна вітальні, щоб виглянути назовні і  побачила, що Мустанг нашої дочки вже теж на місці. Чоловік вийшов з машини і коли побачив, що дочка під’їжджала, він з розпростертими обіймами кинувся до неї. Дочка підійшла до нього, і він міцно обняв її. Я все це бачила з вікна нашого будинку. Моє серце налилося болем і  гіркими сльозами за долю своєї дитини. Мені вистачило побачити цю сцену, щоб зрозуміти, що батько не тримає зла на свою дитину, що він її прощає і постарається зрозуміти.

Дочка не стала кидати школу, а про аборт і мови бути не могло. Вона закінчила навчання, і влітку на світ з’явився наш внук. Першим, хто мав честь потримати новонародженого став дідусь, мій чоловік. Я й подумати не могла, що ця дитина стане нашим благословенням. Іноді воно приходить несподівано, звідти, звідки ти його чекаєш в останню чергу. Ми зуміли прийняти цю дитину в свій дім і полюбити всім серцем.