Приїзд свекрухи і розмова з нею стали важким випробуванням для мене

З чоловіком ми зустрічались півтора року. Після весілля ми вирішили переїхати з нашого маленького містечка в обласний центр. Ми швидко підібрали житло, обоє знайшли роботу, чудово облаштувалися на новому місці.

Через рік у нас народилася донечка. У чоловіка була відпустка, тому всі справи після виписки з пологового будинку ми робили разом. Я навіть не відчула труднощів. Мені так подобалося займатися домашніми справами та дитиною разом з чоловіком. Періодично до нас в гості приїжджала моя мама, але на жаль вона не могла довго знаходиться у нас, оскільки вона ще молода і працює.

Відпустка чоловіка давно закінчилась, а у дитини почали прорізатися перші зубки, що мене трохи лякало. Дочка спала неспокійно і постійно вередувала.

Чоловік «обрадував» мене новиною про приїзд свекрухи. Я була засмучена, адже відносини з нею у нас не склалися з самого початку наших відносин з чоловіком. Я вже подумки та морально налаштовувалася на її приїзд та постійні суперечки.

Однак, свекруха мене дуже здивувала. Її наче підмінили, вона поводилася зі мною, як з дочкою. Подаруночки навіть привезла, хоча до цього вона просто на дух мене не переносила. Но мені все одно не подобалося таке сусідство і я завжди була готова до конфлікту. Боялася щось зробити, що їй би не сподобалася, відчувала себе як в гостях. Я намагалася менше потрапляти їй на очі та постійно займатися якимись справами.

Свекруха до кінця тижня повинна була поїхати, але чоловік порадував мене і повідомив про те, що вона залишається ще на 3 тижні. Я була дуже засмучена цією новиною хоч і вона мені дуже сильно  допомагала з дочкою, готувала їжу, поводилася зі мною дуже люб’язно. Але я не могла розслабитися і жити нормально, коли у квартирі є стороння людина …

Я намагалася не показувати своє невдоволення, але свекруха все одно відчула недобре і вирішила поговорити.

В першу чергу вона попросила пробачення за свою  поведінку щодо мене. Цікавість не давало спокою і я запитала, що ж послужило тому, що вона поміняла своє ставлення до мене.

Виявилося, що вона хвора, страшною невиліковною хворобою. Від лікування вона відмовилася, пояснивши це тим, що хоче провести своє життя в колі сім’ї. Мені стало дуже соромно за свої думки.

Після нашої розмови, свекруха прожила у нас ще чотири місяці. За цей час ми здорово з нею подружилися. Вона ділилася зі мною рецептами улюблених страв, допомагала з прибиранням і вихованням дочки.

Зараз, коли її вже немає з нами, ми часто готуємо її улюблені страви та згадуємо її.

Шкода тільки, що так пізно наші відносини налагодилися …