Приспати, – відповіла господиня, – він мені не потрібен …

Я ветеринар, лікую і рятую тварин. Одного разу до мене прийшла жінка, щоб приспати собаку. Цуценя було трохи дивним, суміш якихось порід, які йому не особливо йшли, роблячи його на фоні інших не особливо привабливим. Мабуть, при покупці маленької істоти жінка сподівалася на маленьку, але породисту собаку. І, зрозуміло, за невелику суму, тому і попрямувала на ринок.

Я завжди дивувався таким людям. Ну як можна купити породисте цуценя на ринку за дешевою ціною? Це нереально. І тим паче жінці явно була потрібна «декоративна іграшка», а не справжній друг людини. Вона лише з ненавистю і якимось жахом дивилася на бідного цуцика, який був не винен в тому, що таким народився.

У мене було всього три варіанти: Перший – облити жінку зеленкою і послати куди подалі. Але тут могли виникнути проблеми з поліцією. Другий – можна було б просто холодно заявити, що собака здорова, а значить немає причин її присипляти. Проте тоді немає гарантії, що жінка не знайде іншу клініку, де не зададуть зайвих питань, а просто зроблять послугу. Третій варіант  був самий клопіткий і трудомісткий і він був найбільш логічним.

Я запропонував жінці залишити цуценя, після чого він знайде собі нового господаря. Вона недовірливо подивилася на мене, мені довелося заспокоїти себе і в черговий раз  згадати, що я все ж професіонал, тому не варто з такого приводу обливати відвідувачів зеленкою і викидати у вікно. За допомогою різних маніпуляцій я змусив дівчину написати відмову від собаки, після чого посадив його в спеціальну камеру, де б він міг побути, поки не звільниться місце в притулку.

Оскільки більше відвідувачів не було, я сів на стілець і став співати пісні. Вони допомагали мені впоратися з нудьгою і просто радіти цьому дню. Через якийсь час цуценя-гість завив разом зі мною. І мені сподобалося співати з ним дуетом. Так ми заспівали з ним кілька пісень, поки не помітили відвідувача.

Це виявився мій старий друг, який не так давно поховав свою улюблену собаку, однак не заводив більше нікого. Я розповів про те, що врятував це цуценя, а потім попросив його дати притулок цуцеті на якийсь час,  поки не звільниться місце в притулку. Йому потрібно десь пожити. Дідусь довго відмовлявся, але врешті-решт готовий був дати житло хоча б на тиждень.

Коли ж місце в притулку звільнилося,  я подзвонив йому, то виявилося, що Чудо, а саме так ми назвали цуценя за незвичайну зовнішність, вже знайшов собі господарів. Виявляється, він зміг підняти настрій всім членам сім’ї, та ще й стати вірним другом і помічником. Зрозуміло, я був дуже щасливий.

Часом дуже приємно стати своєрідним рятівником, який дає тваринам другий шанс. І цей випадок не перший. Я завжди рятую здорових тварин, знаходжу їм дім. У цьому полягає моя робота і я дуже цьому радий.