Прийшла до подруги допомогти приготувати до дня народження, а вона надягнула на мене фартух і пішла по своїх справах

Іноді люди, яким хочеш допомогти, просто сідають тобі на шию. Причому вважають, що нічого особливого вони не зробили, а ти роздмухуєш з мухи слона.

Моя подруга Марина покликала мене на день народження. Тоді вона вирішила, що відзначатиме його вдома, бо в кафе були всі ці обмеження. Та й удома теж можна добре посидіти, подумала тоді я.

Мене, як близьку подругу (про це Марина згадала сама), вона попросила прийти вдень, щоб допомогти їй все приготувати, бо вона сама боялася не впоратися.

Ну хто ж відмовить другові чи подрузі у проханні? Я так не вмію принаймні. Тому й погодилася допомогти, хоча дуже чекала на вихідні, щоб нормально виспатися. Але я заспокоювала себе, що день народження у суботу, а ось у неділю я висплюсь.

Встати мені довелося о восьмій, щоб привести себе в порядок і до одинадцятої бути у подруги. Решта гостей мала підійти до шостої години.

Марина показала мені листочок, на якому було роздруковано меню та рецепти. Я подумала тоді, що подруга чудово підготувалася, але здивувалася, що вона не покладається на свою пам’ять. Про те, навіщо ці листи були насправді, я здогадалася згодом.

Разом із подругою ми поставили варити овочі, я сіла різати перший салат, а подруга сплеснула руками і сказала, що забула про якусь важливу справу. З цими словами вона зібралася і швидко пішла, пообіцявши незабаром повернутися.

Я залишилася віч-на-віч зі списком, в якому було одинадцять страв, там і гаряче, і закуски, і салати. Подруга змилася, а я перестала різати один салат і взялася за інший.

На годиннику вже друга дня, подруги вже немає годину, я почала хвилюватися. Зателефонувала подрузі п’ять разів, доки не почула її невдоволений голос у слухавці. Виявилося, вона вийшла, щоб забрати якусь посилку, тут їй зателефонувала манікюрниця і перенесла запис. Тож зараз вона зайнята, вона на манікюрі.

Але подруга попросила мене не ображатись, скоро вона буде, а мене вона ще просить продовжити готувати, бо взагалі нічого не встигнем

Вчинок Марини був відверто свинським, можна було хоча б подзвонити, але я вірила, що незабаром вона повернеться. Але прийшла вона лише до п’ятої години, з манікюром, зачіскою, макіяжем, загалом, в повній бойовій готовності.

На той момент у мене вже все було готове з її списку, тільки гаряче ще не підійшло, я його тільки в духовку засунула. Подруга просто розцвіла, поцілувала мене, попросила почати накривати на стіл, а вона зараз переодягнеться і приєднається.

Не складно здогадатися, що на стіл я накривала одна, подруга довго та вдумливо перевдягалась. До приходу гостей був накритий стіл, а подруга сяяла у всій своїй пишності. А я була заморена, як конячка.

Марина мені навіть до ладу не подякувала. Я сиділа взагалі не приший зірці рукав. Усі ошатні, а мені не вистачило часу, щоб привести себе до ладу.

Можна було й одразу піти, але я що даремно це все готувала? Я поїла, попила, тільки потім почала збиратися додому. Марина мене зловила у коридорі.

– А ти хіба не допоможеш мені потім все прибрати? – наївно ляскаючи віями запитала Марина. – Я без тебе не впораюся.

Я заперечливо похитала головою. І тут вона згадала, що я взагалі їй подарунок ще не подарувала. Я насправді не встигла вручити їй подарунок, а після того, як вона вчинила, я й не збиралася.

– Я тобі подарувала цей чудовий вечір, шикарний стіл, це можеш вважати моїм подарунком, – сказала я і не дивлячись на обличчя Марини, пішла.

Вдома я скрізь її заблокувала, щоб не відповідати на тупі запитання і взагалі більше не чути про цю людину. А духи, які збиралася дарувати їй, подарую мамі, їй такі подобаються.