Прийде свекруха з дитиною посидіти і починає то прасувати білизну, то підлогу мити. Тебе попросили посидіти з дитиною – ось і сиди з дитиною!

Свекруха зі своєю допомогою лізе туди, куди її не просять, а потім ображається, що я не ціную її працю. Ну, так ніхто і не просив, щоб вона надмірно працювала.

Мені іноді треба йти по роботі, коли чоловік на зміні, тому доводиться просити свекруху, щоб вона посиділа з дитиною.

Але їй просто так не сидиться кілька годин, їй потрібно почати білизну прасувати, підлогу мити, обід кашеварити, а до мого повернення сидіти і скаржитися, як у неї спина болить через цю домашню роботу.

Я раз промовчала, вдруге промовчала, а потім уже сказала, що дякую їй, звичайно, велике, але ніхто її не просить так перенапружуватися.

Що ти, одразу ж ображене обличчя, адже я не ціную, як вона намагається, що вона для мене робить. А вона ж здоров’я гробить, щоб мені, невдячній, жилося легше.

Я ж насправді не ціную, бо потреби такої немає. Білизну я не прасую, просто складаю в шафу, а потім при необхідності перед одяганням проходжуся відпарювачем.

Прасувати те саме постільне взагалі не бачу сенсу. Якщо його акуратно висушити, а потім так само акуратно скласти, воно буде нормальний.

Свекруха ж твердить, що обов’язково треба прасувати, бо всякі хвороботворні бацили не помруть і ми часто хворітимемо. Ось вона завжди у себе прасує все, аж до шкарпеток.

Дуже за неї рада, але раніше прасували все поспіль, тому що пральних машин тямущих не було, от і перестрахувалися.

Я теж перестрахувалася, поки син був немовлям, я всі його речі прала, сушила, а потім ретельно прасувала про всяк випадок. Нині такої потреби немає.

Підлогу я мию теж далеко не щодня. У нас щодня катається робот пилосос, тому зарости брудом нам не загрожує. А підлогу мою один раз на тиждень або за потреби.

– У тебе маленька дитина, підлогу треба мити щодня, ще й із дезінфекцією! – обурюється свекруха.

От буду я зайвий раз хімію використовувати, щоб продезінфікувати підлогу. Велика кількість хімії для дитини явно шкідливіше, ніж немити підлогу. Тим більше, він зараз у такому віці, коли по підлозі не повзає, до рота з неї все підряд не тягне. Сенс щодня намити?

У мене стільки часу нема, я працюю, хай і з дому. Дитина ж ходить у садок, правда, як він туди ходить, можна сказати, що частіше вдома.

Але дитині п’ять років, тому вдома одного його поки не залишиш, тож коли треба йти, доводиться просити свекруху посидіти.

І щоразу ці нерви в кінці – вона старалася, а я не оцінила, а вона спину вкотре зірвала, поки тут на карачках повзала або стояла прасувала білизну.

І так намагаюся користуватися її послугами щонайменше, але тепер думаю, що треба шукати перевірену няню. Фінансову дірку у нашому бюджеті це не проб’є, і нерви будуть в порядку.